У черзі біля вуличного банкомата розмовляють дві ефектні чорнявки років по 35 у джинсах і легких чорних курточках.

- Моя мала буде на дев'яте в школі співати, - хвалиться одна. - З мікрофоном! Щось там «в этой землянке тра-та-та». Вона у мене така артистка! Я сміюся, а бабуся сердиться: «Ви хоч знаєте, що таке землянка?»

Моя мати розповідала, що її раннє дитинство пройшло в Сімферополі. А 1934-го її батька запросили в щойно створений колгосп на Херсонщину. Він був кваліфікованим ковалем, тож роботи вистачало. До війни жили нормально, бо з ковалем люди розраховувалися харчами.

- У землянці ми не жили, - згадувала мама. - Але хатинка, яку нам дали, була майже землянкою: низенька, зі стріхою, тільки сіни та кімнатка з піччю, глиняна долівка. А під час війни жили в погребі, бо хату зайняли німці. Там була солома настелена, рядюшки лежали. Удень ховалися від бомбардувань. Як тільки почуємо гул у небі — так і біжимо, ляду за собою закриваємо. Раз бомба на сусідній вулиці у хату попала, там жінка загинула. А в нас тільки шибки повилітали. Коли фронт до села підійшов, німці біля нашої хати гармату поставили, щоб відстрілюватися. То ми втекли на другу вулицю. Потім поночі, коли все стихло, крадькома вернулись. Коли чуємо: від Хрестівки якийсь гул, коні скачуть. Мимо нас проскакав вершник, крикнув: «Таваріщ камандір!» Ми як зраділи: Боже, це ж наші! Зайшли в хату, запалили гасову лампу. А скоро і солдатики нагодилися: худі, зарослі, замучені, воші з них сипалися. Не те, що німці — ті були вгодовані... «Тьотушка, можна тут в уголку пасідєть, атдахнуть?» Так мама тулила їх, де могла. У нас порося було, перед відступом німців мати зарізала, бо ті усе відбирали. М'ясо сховала у скирді. А тоді вже давай його смажити, варити, годувати тих солдатиків. Але ми ще довго в погребі ночували, доки німців з Турецького валу не вибили.

На тій війна загинули мій дід і дядько. Бабуся лишилася сама з п'ятьма дочками. Якось односельці влаштували толоку — до бабусиної хатинки прибудували ще одну кімнату. Я у тій хаті жив до семи років. Вона у мене досі асоціюється з землянкою, бо була найнепоказніша в селі.

Можливо, й добре, що нинішня молодь не знає, що таке землянка.

Коментарі:

Останні новини