Історія Віталія Данилевича, який очолив Палац культури студентом і керував ним 30 років

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 13.04.2018 18:14
  • 0

 

У двокімнатній квартирі на вул. Новоселівській в Новій Каховці живе 82-річний чоловік. Дивиться телевізор, читає газети… Щодня виходить на прогулянку, спираючись на ціпок. Іноді на вулиці хтось кидається до нього з обіймами:

— А ви пам’ятаєте мене? Я ж в ансамблі танцював, коли ви директором були.

І тоді до Віталія Станіславовича нахлинають спогади.

...Відомий радянський артист, ілюзіоніст і гіпнотизер Вольф Мессінг діловито пройшовся по Палацу культури. Пильно оглянув сцену. Він тут мав виступати перед трудящими Нової Каховки. Придивився до підлоги. «Все гвозди выдернуть!» — наказав рішуче. Директор закладу Віталій Данилевич кивнув робітнику сцени: мовляв, виконуй. Це лише один з цікавих епізодів роботи колишнього директора.

Вольф Мессінг з родиною droplak.ru

У березні 1965 року В. Данилевич навчався на 4 курсі Херсонського культпросвітнього училища. Несподівано його викликали до обласного управління культури. Виписали відрядження в Нову Каховку — на співбесіду з приводу прийняття на посаду директора Палацу культури.

Молодого спеціаліста інспектували члени бюро міськкому партії на чолі з першим секретарем Олександром Касьяненком. Цілу годину Віталій був під «перехресним вогнем», наче на допиті у слідчих. Питання сипалися з усіх боків, і не завжди приємні. Це йому не сподобалося.

— Я до вас не приїду, — сказав після співбесіди завідуючому відділом пропаганди і агітації Володимиру Корнієнку.

Наказ партії

Повернувшись до Херсона, відзвітував про відрядження у відділі кадрів управління культури і продовжив навчання. Це був останній курс, попереду — іспити і отримання диплома.

21 червня його викликали до обкому партії. У категоричній формі наказали їхати в Нову Каховку і приймати Палац культури. Віталій був у відчаї — з 1 липня починалися державні екзамени.

— Ви насамперед комуніст, виконуйте наказ партії, — сказав один з керівних працівників. — А на екзамени будете приїжджати, нічого страшного.

Перед цим у головній газеті ЦК КПУ «Правда Украины» вийшла розгромна стаття про Новокаховський Палац культури, тому партійне начальство області мусило негайно зробити «оргвисновки» і замінити директора.

— Мене поселили в готелі «Дружба», — згадує Віталій Станіславович. — Другого дня пішов оглядати господарство. Обійшов палац, танцмайданчик, Літній театр, атракціони. Усе це було на балансі палацу.

Побачене його засмутило запущеністю. Кругом антисанітарія, туалети в аварійному стані, електрика дихає на ладан. Насамперед звільнив завгоспа, який мав за усім цим слідкувати.

Кілька вечорів ходив до палацу — вжахнувся. Прекрасна будівля лякала порожнечею. Тільки самотньо сиділа чергова біля входу. Ні музики, ні співу, ні людей — мертва тиша. Хоча нібито існував народний театр, духовий і естрадний оркестри, ансамбль народних інструментів... Але в оркестрах процвітали розлад і пияцтво. Музиканти грали тільки у вихідні на танцях.

Кіно і гирі

— Сопляк, ти чого сюди прийшов, іди звідси, — почув від духовиків, коли заглянув до них у каптьорку.

Директор вирішив діяти кардинально. За два тижні розформував обидва оркестри, звільнив їх керівників. Запросив із Херсонської філармонії балетмейстера Бориса Толстикова, почали створювати ансамбль танцю.

Постала іще одна проблема: колективи художньої самодіяльності не мали де репетирувати у великій будівлі ПК. Усе праве крило із залом і п'ятьма кімнатами займала міська ДЮСШ. На першому поверсі отаборилася міська бібліотека №2. Глядацький зал окупував кінотеатр «Родина». Там зранку до вечора крутили кінофільми.

В. Данилевич почав боротися. Спочатку заборонив вечірні сеанси, щоб артисти могли репетирувати на сцені. Потім поставив вимогу «чужакам» платити за оренду. Вони запротестували. Вирішив виселити спортсменів, які вечорами гупали штангами і гирями. Боротьба була тяжкою, на нього, як молодого спеціаліста, дивилися звисока: мовляв, хто ти такий, щоб тут командувати?

Директор зрозумів: сам він нічого не вдіє. Пішов за підтримкою до міськкому партії. Там його несподівано підтримали і дали карт-бланш на усі перетворення. Незабаром усі заклади, що не мали відношення до палацу, виселили. Відкрився простір для розвитку художніх колективів.

В. Данилевич вітає процівників культури міста з професійним святом. 2013 рік Сайт Нової Каховки

Ставка на таланти

Директор вирішив показати, як треба працювати, на власному прикладі. Організував молодіжний вокальний ансамбль зі старшокласниць СШ №1. Уже за рік колектив переміг в обласному конкурсі і поїхав на республіканський до Києва. Там юні вокалістки посіли друге місце і отримали право взяти участь в урядовому концерті в оперному театрі на честь 50-річчя Жовтневої революції (1967 рік). Потім був всесоюзний конкурс у Москві. Ансамбль зняли на телебачення і показали не тільки в соціалістичних країнах, а і Німеччині, Канаді, Австралії.

Протягом кількох років колектив стабільно перемагав у республіканських і всесоюзних конкурсах, на міжнародних фестивалях. А В. Данилевич першим в історії міста отримав звання Заслуженого працівника культури.

Поступово творче життя у Палаці культури налагоджувалося. Почали стабільно працювати танцювальні колективи. Під проводом Миколи Кулагіна успішно розвивався ансамбль народних інструментів (нині ним керує Василь Яротник). Виріс народний театр, почали працювати театр юного глядача, агітбригада, ансамбль бандуристок, який вів Ярослав Любинський. А з приходом Людмили Власенко (Кисельової) він переріс у капелу. У цій справі допомагав майбутній народний артист СРСР і УРСР, головний диригент Державної капели бандуристок Микола Гвоздь.

Вячеслав Кузнецов організував вокально-інструментальний ансамбль «Джерела», який займав призові місця у республіканських і всесоюзних конкурсах. Музичним керівником палацу став талановитий музикант і педагог Володимир Власенко – нині директор Будинку культури в Основі. Високого рівня досягнув новостворений духовий оркестр під проводом Олександра Стародубця.

А Віталій Данилевич продовжував шукати талановитих керівників для художніх колективів. Із Херсона запросив подружжя Ступакових, які вивели ансамбль танцю на новий рівень. Колектив виступав не лише в Україні й СРСР, а й за кордоном — у Франції, Португалії, Австрії, Болгарії тощо. А у 1980 році взяв участь у концертній програмі на міжнародному фестивалі в Москві у рамках Олімпійських ігор. Тоді головним глядачем був генсек Леонід Брежнєв.

З цього приводу тодішній секретар ЦК КПУ А. Гіренко зателефонував до обкому партії і дав прочухана партфункціонерам — мовляв, чому я не знаю, що в Україні є такий чудовий ансамбль.

Симфонічний оркестр і «Чорнобривці»

Не забарилися успіхи й інших колективів. Народний театр став одним з кращих в Україні, перемагав на міжнародних фестивалях. Запрацювали хорові колективи, з'явилися різноманітні студії. Розкрилися у роботі такі керівники творчих колективів як Олександр Вічний, Василь Лизняк, Алла Мельниченко, Стефанія Олійник, Ольга Шуманська, Світлана Ричкова.

Віталій Станіславович запросив на роботу композитора і диригента Миколу Мніха, який у Москві співпрацював з композитором Андрієм Петровим, автором численних балетів, опер, сюїт, камерних вокальних та інструментальних творів, музики до кінофільмів. М. Мніх організував симфонічний оркестр, працював у Новій Каховці 3 роки, вивів колектив на професійний рівень. Він почав конкурувати із оркестром Херсонської філармонії.

Якось у Києві Данилевич познайомився із композитором Миколою Верменичем, автором таких пісень як «Чорнобривці», «Чарівниці», «Іду я росами» тощо. Тоді Володимир Миколайович потрапив у опалу, не мав роботи. Його запросили на 200-річчя Берислава (1984 рік), замовили пісню про місто. Композитор заїхав до Нової Каховки, розповів про свої проблеми Віталію Станіславовичу. Той, не довго думаючи, запропонував йому роботу. Почали організовувати гастролі по області. Так відомий композитор вніс свою лепту в розвиток вокального жанру і музичної культури нашого міста.

Горілка для Кобзона

Та Данилевич вирішив іти далі: почав організовувати концерти і виступи у Новій Каховці відомих артистів та співаків Радянського Союзу. У Палаці культури, Літньому театрі, на стадіоні «Енергія» виступали Вольф Мессінг, Штепсель і Тарапунька, Лев Лещенко, Йосип Кобзон, Майя Кристалінська, Вячеслав Тихонов, Михайло Пуговкін, ВІА «Пісняри», ансамбль пісні і танцю Радянської армії, Михайло Боярський, Лариса Доліна, Геннадій Хазанов, Василь Зінкевич, сатирик Олександр Іванов, телеведучий Ігор Кирилов та чимало інших...

Василь Зінкевич із Назарієм Яремчуком в ансамблі "Смерічка". 1970-і роки З архіву Марії Ісак

— Таня Овсієнко тоді була ще молодою співачкою, — згадує Віталій Станіславович. — Жалілася, що з нею поводилися жорстоко і несправедливо. Шість разів посилали виступати в Чорнобильську зону. Потім її помітили в Москві, забрали з України.

Мессінг під час виступу запросив на сцену молоду жінку з милицями. Вона потрапила в аварію. Сказав їй: «Брось костыли и иди!» Вона зійшла зі сцени сама.

Михайло Боярський зажадав, щоб йому для виступу на стадіоні дістали коня. Виїхав на поле під пісню «Пора-пора-порадуемся на своём веку...» Публіка, яка ущерть заповнила трибуни, була у захваті.

— Кобзон приїздив до нас 6 разів, — каже В. Данилевич. — Дуже любив Нову Каховку. Якось 2 години виступав у Літньому театрі. А глядачі його ніяк не відпускають. Він вийшов за куліси, питає: «Ребята, у кого есть водка?» Духовики налили йому стакан горілки. Він випив залпом і співав ще годину.

Весілля з Пуговкіним

Актора Михайла Пуговкіна Віталій Станіславович зустрічав на станції Брилівка Каланчацького району. Артист приїхав поїздом зі своїм московським директором. Раптом біля них різко загальмувала розшарпана вантажівка.

— Хто тут Пуговкін? — вигукнув дебелий водій, висунувшись із кабіни.

Вони перезирнулися.

— Ну я, — сказав Михайло Іванович.

Водій вискочив з машини і вручив артистові величезного кавуна.

— Вітя, держи! — покликав Пуговкін Данилевича на допомогу.

Актора   поселили в готелі «Нова Каховка». Його гастролі по області тривали цілий місяць. Він гідно оцінив і красу міста, і херсонські кавуни, і юшку, яку для нього готували...

В Асканії-Новій його концерт зірвало... весілля.

Діло було так. Коли уже квитки продали і актор приїхав у селище, мимо кінотеатру проходило весілля.

— Дивіться, он Пуговкін! — крикнув хтось із натовпу.

Михайло Пуговкін у ролі Яшки у фільмі "Весілля в Малинівці" Кадр із фільму

Михайла Івановича обступили, почалася розмова. Тут до артиста підійшли наречені, низько вклонилися і запросили на весілля. Довелося відміняти концерт. Його провели наступного дня.

Відновлений палац

В. Данилевич був депутатом міськради, членом ревізійної комісії міськкому партії, понад 10 років — членом ЦК профспілки працівників культури СРСР, художнім керівником декади української культури і мистецтва у Москві. На базі Палацу культури проводилися республіканські і всесоюзні наради працівників культури. Палац вважався одним з кращих у Союзі. У ньому працювали 14 народних колективів — такого не було ніде. Постановою ЦК КПУ і Ради міністрів УРСР він був занесений на республіканську Дошку пошани.

Так непомітно промайнуло понад чверть століття — майже 30 років на посаді директора.  

Коли у 2007 році Палац культури погорів, Віталій Станіславович цілий рік не підходив до будівлі — так було боляче дивитися на обвуглені стіни...

Тепер у відновлений палац ходить залюбки: побачити там безліч знайомих і незнайомих облич, відчути передсвяткову метушню, почути спів і музику. Для нього це найбільша втіха...

Відкриття Палацу культури після відновлення 28 лютого 2017 року Олександр Гунько

Палац культури був споруджений у квітні 1953 року. Святковий концерт з нагоди 65-річного ювілею відбудеться 20 квітня о 15.00.  

Коментарі:

Вибір редакції

Останні новини