Відчути м’яч щокою. Вікторія Щербина хоче розвивати клас ВС3 гри боча в Україні

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 18.06.2018 22:26
  • 0

Нижче плечей вона не відчуває ні холоду, ні жару, ні вітру. Така специфіка травми, яку Вікторія Щербина отримала багато років тому в автокатастрофі. Але життя у візку не зламало її. Вона зуміла отримати дві вищі освіти і зайнятися особливим видом інваспорту — боча.

Це спортивна гра на точність, близька до боулінгу чи керлінгу. Потрібно підкотити найбільшу кількість своїх м’ячів якомога ближче до білого м’яча — джек-бола. Цю гру використовують для реабілітації людей з дитячим церебральним паралічем та інших тяжких захворювань м’язів і хребта.

Вікторія виступає в найскладнішому класі боча — ВС3. Якщо в інших класах гравці кидають м’ячі руками, то тут спортсмени користуються спеціальним жолобом — рампою та допомогою асистента. У цьому класі в Україні спортсменів дуже мало, на відміну від європейських країн. У міжнародному рейтингу — 145 спортсменів. Вікторія Щербина — 127-ма.

6 хвилин на перемогу

— Хотілося б, щоб в нашому класі було більше спортсменів в Україні, — розповідає вона NovaKahovka.City. — На міжнародному рівні цей клас вважається найпрестижнішим. У ньому грають люди, які не можуть користуватися функціональними можливостями своїх рук. Тому їм допомагають асистенти, які направляють рампу, по якій котиться м’яч.

Гра вимагає логіки й інтелектуального напруження. Треба подумки розбивати корт на сектори і вираховувати кидок, щоб блокувати м’ячі суперника і просувати свої. Тут чимало нюансів і хитрощів. Треба швидко орієнтуватися на корті і знати, що сказати асистенту. Часу на прийняття рішення обмаль.

У кожного з гравців є 6 червоних і 6 синіх м’ячів. Гра складається з 4 ендів — таймів. На кожен дається 6 хвилин. За цей час треба обрати тактику гри і пояснити асистенту, який сидить спиною до корту, як виставити рампу. Спортсмен в інвалідному візку разом з асистентом, рампою і м’ячами має поміститися в боксі розміром 1 на 2,5 метра. Усе це ускладнює завдання гравця.

Вікторія з мамою З сімейного альбому

Ще один нюанс: спортсмен не має права радитися з асистентом. Можна тільки пояснювати, куди направляти рампу, який м’ячик подати для кидка. Особливо нелегко в цьому плані гравцям з дитячим церебральним паралічем. Адже їм важко говорити і керувати своїми рухами. 

— Оскільки я не відчуваю рук, то можу перед грою лише прикласти м’ячики суперника до щоки, щоб відчути їх жорсткість, — зізнається Вікторія.

Нині на м'ячі наносять стрілками позначки жорсткості, щоб спортсмени не витрачали час на притуляння. 

Двері на східцях

Обладнання у класі ВС3 недешеве. Наприклад, рампа, якою користується Вікторія нині, коштує 2,5 тисячі доларів. Набір м’ячів — 900 доларів. Але для тих, хто хоче зайнятися боча, можна для початку зробити саморобну рампу і придбати дешевші м’ячі.

Асистентом у грі є мама Вікторії Софія Василівна. До речі, асистент отримує медаль разом зі спортсменом. Офіційний тренер — Петро Чоловський. Перед нинішнім чемпіонатом України Вікторя Щербина серйозно тренувалася у спортзалі «Будівельник» в Новій Каховці. Дозволив директор Петро Бойко. Та щоб закотити коляску зі спортсменкою до залу, на східці ставили двері. Батькам допомагали директор і охоронець.

— Для гри боча підлога має бути абсолютно рівною, — ділиться спортсменка. — Інакше важко розрахувати траєкторію руху м’яча. У нас мало залів, які відповідають європейським критеріям. А от у Генічеському медичному коледжі повністю замінили підлогу в спортзалі. Хочу, щоб обласний "Інваспорт" допоміг мені з дозволом потренуватися там перед міжнародними змаганнями. 

Шлях до Паралімпіади

Місяць тому Вікторія Щербина взяла участь у чемпіонаті України з боча, який відбувся в Одесі. У ньому взяло участь 67 спортсменів із 13 областей. У класі ВС3 п’єдестал пошани зайняли спортсмени з Херсонщини. Вікторія Щербина стала першою, Олександр Кульбікаєв з будинку-інтернату — другим, Олександр Власов з Херсона — третім.

На чемпіонаті України в Одесі З сімейного альбому

— Я вдячна тренерам і організаторам чемпіонату України, — каже Вікторія. — Адже це зовсім нелегко провести змагання для людей з тяжкою інвалідністю. Але все було організовано чітко і якісно. Мене приїжджали підтримати подруги Маша і Даша, з якими я навчалася в Одеській юридичній академії. А з самого дитинства дружимо з Наталкою, її родина допомогла придбати перший жолоб. Допомогла також Херсонська організація інваспорту.

Відтак Вікторія підтвердила членство в паралімпійській збірній України. Тепер у неї є шанс ще на крок наблизитися до Паралімпіади-2020. З 21 по 28 жовтня в Ольбії в Італії відбудуться міжнародні регіональні змагання з бочча Region Open. З класу ВС3 з України будуть два гравці. На змаганнях треба посісти призове місце, аби заробити бали в рейтингу. Звідти може відкритися дорога на Паралімпіаду. 

Допомогти іншим

Звісно, найбільше вона вдячна батькам. Бо в цьому виді спорту можна стовідсотково розраховувати тільки на них. Вони ніколи не підведуть і не покинуть. Взагалі у таких спортсменів переважно асистентами є близькі родичі – батьки, матері, сестри.

Батьки вже у віці: мамі — 68, батькові — 75. Але Вікторія сподівається, що їй, як члену збірної України, буде підтримка й від волонтерів. Хоча б для того, щоб допомогти фізично. Адже людям з інвалідністю буває навіть важко нахилитися.

Але й сама вона хоче допомогти іншим — тим, хто в інвалідному візку. У класі ВС3 можуть себе реалізувати люди з інвалідністю, які найбільш обмежені в рухах. Спортсменка вважає, що в Україні є потреба розвивати цей клас задля реабілітації людей з важкою інвалідністю.

— Я могла б надавати допомогу таким людям, консультувати, — каже Вікторія. — До того ж, змагання — це можливість спілкування, знайомства з різними людьми. Тобто, перебування в певному соціумі. Життя стане різноманітнішим, цікавішим, інтенсивнішим. І люди з інвалідністю відчують, що вони не самі в цьому світі, а їхнім успіхам хтось буде радіти.

Коментарі:

Останні новини