Художник Олег Сагайдак працював капітаном на яхті Порошенка

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 24.10.2017 17:33
  • 0

67-річний художник Олег Сагайдак з Нової Каховки на Херсонщині живе сам у трикімнатній на Дніпровському проспекті — головній вулиці міста. Зустрічає в білій футболці і білих штанах. Запрошує у велику кімнату, сам іде на кухню заварити каву.

У залі стоять диван, журнальний столик і дерев'яне крісло-гойдалка. На підставці — великий телевізор. На усіх стінах висять картини художника. Приходить з кавою, пригощає, сідає в крісло.

— Батьки приїхали на будівництво Каховської ГЕС У 1951 році, коли мені було півроку, — розповідає, попиваючи каву. — Тато працював художником, майстернею слугував вагончик, ми перший час там і жили. Потім дали кімнату на дві сім'ї на вулиці Пушкіна. А згодом у будинку в цьому дворі дали трохи більшу окрему кімнату. Тут народився молодший брат Юлік, сюди приходив до батька кінорежисер Олександр Довженко.

Олег Сагайдак припускає, що його батько Юрій Іванович познайомився з Довженком ще до війни. Батька двічі запрошували до Києва на форуми молодих поетів. 1951 року Олександр Довженко їхав у Каховку збирати матеріали про будівництво ГЕС, заїхав до Запоріжжя, де тоді жили Сагайдаки. Зустрівся з Юрієм Івановичем і загітував його поїхати на будову. І хоча Сагайдака вже запрошували до Києва, але він твердо вирішив їхати в Каховку на мізерну зарплату.

Олег Сагайдак у себе вдома
Олег Сагайдак
Тарас ШевченкоОлег Сагайдак
Домашня галереяОлег Сагайдак
Авторські роботиОлег Сагайдак
Яхти не просто образ, а частина життя художникаОлег Сагайдак
Домашня галереяОлег Сагайдак
Картини художника Олега Сагайдака

— Довженко мені запам'ятався в чорному костюмі, в шляпі, — продовжує Олег Юрійович. — Ходив з ціпком, який йому хтось привіз із Китаю. Ручка була зроблена у вигляді голови дракона. Усі костюми в нього були імпортні, якісні. З батьком вони розмовляли виключно по-українськи. Голос у нього сильний, енергійний. Олександр Петрович завжди умів тримати себе. Відразу було видно, що це великий артист і велика людина. Мене батьки в дитинстві чомусь називали Аліком, а йому це не подобалося. Він навіть вставив у сценарій «Поеми про море» персонажа — розбещеного хлопчика Аліка, генеральського синка, який нікого не слухався. Мабуть, у його житті був такий прототип. Але це не про мене, я не був розбалуваним, бо у нас у хаті нічого не було. Одна табуретка, яку зробила мама. Кілька разів приїжджали на 2-3 дні його дружина Юлія Солнцева. Пригадую, якось приїхала на «Побєді» з водієм у джинсовому вельветовому світлокоричневому костюмі. Це мене найбільше вразило — особистий водій і костюм.

Читайте також: Охоронець супермаркету взяв перше місце у конкурсі "Коронація слова"

На стінах кімнати Сагайдака — 25 його картин: акварелі, станковий живопис, графіка.

— Оці картини я малював із старовинних гравюр, — показує рукою на свої роботи «Взяття Кизи-Кермена» і «Київ 1702 року». — А портрет Шевченка писав за малюнками Тараса Григоровича. До речі, на засланні він брав участь у побудові двох шхун. А потім плавав на них по Аральському морю і робив картографію і описи берегів для навігації.

Скільки картин написали за життя? — цікавлюся.

— 283, — швидко відповідає Сагайдак, а потім сміється. — Жартую. Може, пару сотень є. Мав кілька персональних виставок в Новій Каховці. Пропонували зробити в Києві. Але не дозволили фінансові складнощі. Андрій Чебикін (президент Національної академії мистецтв України. – Ред.) цього хотів. Казав, що в мене досить високий рівень. Найдорожчу картину продав за півтори тисячі євро одному киянину. А за оцей пейзаж мені пропонували 7 гривень. Я здивувався: «А чому так?» — «Нам сказали, що ви продаєте по 10 гривень». Чебикін казав, щоб я свого «Козака з люлькою» ні в якому разі не продавав. Такого плану роботи в Німеччині коштують до 50 тисяч євро.

Яхтсменом Олег Сагайдак став у зрілому віці. Його хрещеним батьком у вітрильній справі був покійний лікар-хірург Юрій Штамм. Вони жили в одному будинку.

О.Сагайдак у Греції (2012)

— Юрій Вольдемарович  був закоханий у вітрильну справу з дитинства, хоча народився і виріс у Ташкенті. У 1988 році я створював у Новій Каховці яхт—клуб. Ми разом будували перші яхти — дерев'яну і армоцементну. З ним ходили по Дніпру і Чорному морю до Одеси. Вдалося здійснити 4 походи навколо Криму. 

— У СРСР не міг стати капітаном, — Олег Юрійович розгладжує вуса. — Хотів закінчити Херсонське морське училище, але вже мав вищу освіту — після художньо—графічного факультету Одеського педуніверситету. Тож міг викладати  в мореходці, але навчатися в ній — ні. А от у часи незалежної України склав іспити на капітана вітрильної яхти. Потім закінчив в Одесі курси для капітанів моторних яхт.

Останні роки Сагайдак працював по запрошеннях на чартерних яхтах. Ходить по Середземному морю — до Хорватії, Греції, Італії, Іспанії. Запрошують київські турфірми.

Капітан несе відповідальність за кожного на яхті

Чи багато платять капітану яхти?

— Це відносно, — посміхається Сагайдак. — Капітани вважають, що небагато. От проходять на яхту, приміром, 8 чоловік, які ніколи не були в морі. Треба, щоб ніхто голову не розбив, не вивалився за борт, не потонув. То тільки з боку яхта красиво виглядає. Палуба не стоїть на місці, її цілий тиждень хитає. Люди втрачають рівновагу, орієнтацію, хворіють на морську хворобу. Треба день і ніч все контролювати, бути для усіх нянькою.

У 2006 році в Одесі Олега найняли на нову яхту італійського виробництва «Apriamare Maestro-65», щоб перегнати її в Київ.

— Думав, це тиждень-два, а пропрацював 4 місяці, — схрещує руки на грудях. — Виявилося, що яхта належить народному депутатові Петру Порошенку. Коли він уперше прийшов, я відразу зрозумів, що це власник. Питаю: «Ви хазяїн?» — «Так». — «Ну тоді проходьте». Він кілька разів був на яхті із друзями і сім'єю. Поводилися дуже пристойно і скромно. Якось навіть був посол Швеції. Я їх катав біля Одеси. Ми спілкувалися з Петром Олексійовичем лише з виробничих питань. Він сказав, що до цього у нього був лише моторний човен «Прогрес». Ото він на ньому деренчав у Києві по Дніпру. А це вже за статусом йому належало купити яхту. Хоча особливої потреби він не мав. Через зайнятість лише іноді виривався зі столиці на 4-5 годин.

Олег Сагайдак — учасник Велодня

Порошенко обіцяв мені навіть дати кімнату, аби я залишився в Києві. Я подумав, що сидітиму на заводі і раз на два тижні виходитиму на кілька годин поплавати біля Києва. Мене це не дуже приваблювало, романтики мало. Петро Олексійович був незадоволений, що я звільняюся. Але я не жалкую, що пішов від нього.

Сагайдак був двічі одруженим. Обидві дружини свого часу виїхали на роботу за кордон і не повернулися.

Донька Ольга закінчила педінститут, викладає англійську мову, живе в Павлограді, вийшла заміж за шахтаря. Має дівчинку. Син Святослав серйозно хворий, зараз лікується.

Художник із донькою Ольгою

— Цю модель яхти зробив мій брат, а папуга і коти її поламали, — показує на макет шхуни на телевізорі. — 5-річна онука теж гралася. Двері в кімнатах не можу пофарбувати, бо після всіх художеств не терплю різкі запахи. Художні фарби отруйні, а деякі навіть радіоактивні. Причому найяскравіші фарби найнебезпечніші — містять стронцій, кадмій тощо. Від таких картин іде постійне випромінювання. Художники все життя труяться.

Читайте також: 10 кращих картин "Вересневого бієнале"

 

Коментарі:

Вибір редакції

Останні новини