Кабінет Міністрів 8 вересня призначив довічні державні стипендії українцям, які рятували євреїв на території України під час Голокосту у роки Другої світової війни. Серед них – жителька Корсунки Новокаховської ОТГ Херсонської області Марія Прудська. Стипендії призначені з 1 червня 2021 року. Виплата буде з трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, незалежно від пенсії чи зарплати. Наразі вона отримує мінімальну пенсію.
Марія Федорівна Прудська під час війни рятувала двох єврейських хлопчиків. Через понад сім десятиліть її удостоєно звання «Праведник світу». Цим почесним званням з врученням відповідної медалі Інститут Яд-Вашем (Yad Vashem) з Єрусалима нагороджує громадян різних країн, які рятували євреїв під час Голокосту — геноциду єврейського народу під час Другої світової війни.
«Мама як побачила німців, упала в обморок»
Коли почалася війна, Марії було 12 років. Її родина жила в одній з келій в Корсунському монастирі. Батько побував на фінській війні, а 1941-го пішов воювати з німцями. В іншій келії по сусідству жила ще одна сім'я. У них було два хлопчики — трьох і п'яти років. Їхній батько теж пішов на фронт.
— Він єврей, але я навіть не знала, з якої області, — згадує Марія Федорівна. — Я його бачила один раз. Навіть коли демобілізувався після війни, приїхав, миттю забрав своїх хлопчиків і поїхав. Виявилося, що він з Миколаївської області. Його батьків німці розстріляли.
Незважаючи на свій вік, Марія Федорівна добре пам'ятає чимало епізодів з воєнного лихоліття. Згадує з подробицями і історію порятунку сусідських дітей.
— Одного з хлопців звали Адіком, — розповідає. — Але мати перейменувала його на Олега, бо не хотіла, щоб було співзвучно з Адольфом. Іншого — Абрама — почала звати Славиком. Якось вони гралися на вулиці. Прийшли наші поліцаї з німцями і показують на дітей: «Юде!» Німці постояли, подивилися на них та й пішли. Після війни ті поліцаї виїхали в Канаду. Один лишився. Зухвалий був дядько. Хоча шкоди нікому не робив. Йому дали 10 років... Мама тоді як побачила німців, упала в обморок. Думала, що дітей розстріляють, а заодно й мене.
«Мене в селі дражнили жидівкою»
Після цього випадку мати Марії Катерина вирішила, що треба цих хлопчиків щоразу переховувати, коли в селі з'являються німці. Сусідка їй жалілася: «Як же мені дітей врятувати?»
— Маму взяли в управу працювати прибиральницею, — продовжує Марія Федорівна. — Дрова привозили мокрі. Я їх рубала, а мама сушила, щоб зранку могла натопити в конторі. Там управляючим був німець. У нашому селі ще до війни жили дві німецькі сім'ї — не знаю, звідки вони взялися... Він попереджав, коли приїдуть в село військові, щоб добре натопила. Мама нам казала звечора, аби раніше лягали спати, бо зранку підемо гуляти. Я питала Славка: «Підем?» Він радісно погоджувався, бо знав, що я його візьму на плечі. Бувало, їхня мама — Микитівна — нас проведе трохи. Ідемо берегом, щоб ніхто не побачив. Цілий день у плавнях топчемося, поки не стемніє. Тоді ж плавні хіба такі були як зараз. Під кожним кущем можна було заховатися. А діти їсти хочуть. Менший капризний був, часто спати хотів. Розучували з ними віршики. Улітку ще нічого, а як була зима, як же ж ми мучилися! Холодно, ні взуття, ні одягу нормального не було. Отак ми 2 роки і 3 місяці берегли цих дітей. Мама моя доброю була, годувала і їх, і їхню рідню. А що було робити? Жалко ж. Мене в селі дражнили жидівкою... Після звільнення у жовтні 1943-го у Маячці відкрили школу. Я почала ходити туди до п’ятого класу. Викопала заховані книжки.
Єдина праведниця на Херсонщині
Марія Федорівна каже, що ініціатором удостоєння її звання Праведниці світу став менший з братів Абрам-Славко, який давно живе в Ізраїлі. У Почесній грамоті, виданій їй та її матері Катерині Прудській 21 травня 2014 року, сказано: «Вони ризикували своїм життям заради врятування євреїв... Їхні імені будуть викарбувані на стіні пошани в Алеї праведників Яд-Вашем».
У грудні 2016 року Всеукраїнський благодійний фонд «Заради тебе» звернувся до тодішнього прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана із проханням надати матеріальну допомогу Праведникам світу. Уряд розіслав відповідні листи облдержадміністраціям. Виявилося, що Марія Прудська — єдина в Херсонській області Праведниця світу. На сесії Новокаховської міської ради було прийнято рішення виділити їй щомісячну матеріальну допомогу в розмірі 1000 грн.
«Розум у неї ще ясний»
Колишня вчителька історії з Дніпрян Тетяна Іванівна Ракша давно знає Марію Федорівну. Час від часу навідує її або телефонує. За її словами, нині Прудська живе із онуком і правнучкою. Хата маленька, не газифікована, користується електрикою. Город уже не садить.
– Вона вже погано ходить, але розмовляє бадьоро, пам’ять у неї гарна, – розповіла NovaKahovka.City Тетяна Іванівна. – Живе дуже бідно. Має зв’язки із єврейською організацією «Яд-Вашем». Вони її підтримують, купують ліки, поповнюють телефон. Вона любить зі мною довгенько поговорити. Бо, мабуть, більше нікому телефонувати. Кілька років тому померла дочка в Херсоні. Інших родичів нема. Розум у неї ще ясний. Розповідає, як сім’я жила до війни, як її батько працював на будівництві Каховської ГЕС.
19 серпня у Марії Федорівни був день народження. Її привітали від Дніпрянського старостату.
Довічні державні стипендії з 1 червня 2021 призначено 26 громадянам України, які рятували євреїв на території України під час Голокосту у роки Другої світової війни та удостоєні Ізраїльським інститутом катастрофи і героїзму «Яд Вашем» звання Праведника народів світу або Єврейською Радою України – звання Праведника України чи Праведника Бабиного Яру.
Також забезпечено їх щомісячною виплатою за місцем отримання пенсії в розмірі трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, незалежно від розміру пенсії чи заробітної плати. Нині це становитиме 5564 грн.
Марія Федорівна не вважає, що здійснила щось героїчне. Просто допомагала ближнім. Тобто, робила праведне діло. Як і понад 2,5 тисячі інших українців, які стали Праведниками світу.
На світлині: М. Ф. Прудська і Т. І Ракша. Фото із архіву Тетяни Ракші
