27 листопада у Новій Каховці вшанували пам’ять жертв Голодоморів в Україн. У минулому столітті наш народ пережив три Голодомори – 1921-1923, 1932-1933 та 1947 років. До того українці ніколи не голодували у своїй історії. Мітинг-реквієм відбувся біля пам’ятного знака на розі вулиць М. Букіна та Соборної. На столику біля монумента лежать чорний хліб, кетяги калини і яблука.
У мітингу взяли участь керівники Новокаховської міської територіальної громади, депутати міської ради, активісти, працівники бюджетних установ, студенти і небайдужі громадяни.
Перед присутніми виступили міський голова Володимир Коваленко, голова Каховської райдержадміністрації Наталія Стадник, секретар Новокаховської єпархії УПЦ Московського патріархату протоієрей Миколай.
Їхні промови були загальними, ніхто не назвав головного винуватця Голодоморів в Україні – московський більшовизм.
Присутні вшанували невинно убієнних українців хвилиною мовчання і поклали квіти до пам’ятного знака. У пам'ять про ті голодні роки учасникам мітингу роздавали шматочки чорного хліба.
У 1932-1933 роках найбільшим населеним пунктом нинішньої території Новокаховської МТГ було селище Британи – нинішні Дніпряни. Там був хлібоприймальний пункт, на який звозили зерно з навколишніх сіл. Потім його вантажили на баржі, якими по Дніпру перевозили хліб до великих міст.
«У нас у селі був хлібоприймальний пункт, – згадувала кілька років тому жителька Дніпрян Олександра Берданова. – Туди потоками йшли машини з зерном. А ми, голодні й босі, чоловік 20-30 дітей, чекали кінця дня. Коли машини переставали їхати, ми запускали човником руки в пилюку, пропускали її крізь пальці. Чекали в надії, що на долонях залишиться дві-три зернини. Дбайливо збирали їх у вузлики. З цією жменькою зерна ішли додому. Мати перетирала зернини в ступці, а потім варила затирку – так називали цю кашу. Так і вижили».
На Херсонщині паралельно з Голодомором 1932-1933 років відбувалися масові репресії проти селянства. Розкуркулювали ті селянські господарства, які не підтримали колективізацію. Тому наслідки Голодомору були жахливими.
Фото і відео: Олександр Гунько
