Днями три години простояв у черзі до «Соняшника». Коли вже був у коридорі неподалік вхідних дверей до супермаркету, відбулася непоказна, але знакова подія.
Із дверей вийшла в коридор якась жіночка із кількома великими пакетами з продуктами в руках і попросила людей, щоб погукали з надвору її чоловіка Мішу.
Люди почали передавати це прохання, як-то кажуть, із уст в уста, як солдати на перекличці у шерензі. Уже в самих вхідних дверях повновида молодиця, визирнувши надвір, голосно крикнула:
– Міша, в торбу за торбами!
Черга дружно пирхнула сміхом, оцінивши гумор жінки.
Людей, які до цього стояли зосереджені і суворі, раптом попустило. Усі голосно заговорили, посміхалися, почали жартувати. І хоч це було не в супермаркеті TOR-BA, що знаходиться у City Center, а d «Соняшнику», всі зрозуміли цю метафору.
Дійсно, у ці дні життя новокаховчан зосередилося навколо ходіння по магазинах, аптеках і ринках у надії якомога більше запастися потрібними харчами і ліками.
А мені подумалося: із таким епічним почуттям гумору до труднощів українці здатні вижити у будь-яких екстремальних умовах усім смертям назло.
