Нова Каховка з першого дня війни опинилася в окупації. Дехто виїхав в інші області України, хтось — за кордон, а дехто залишився в рідному місті і чекає на перемогу ЗСУ. Novakahovka.city звернулась до новокаховчанок з питанням: “Де вони зараз живуть і як проходять їх будні?”
Марина, педагог, має двох доньок. На роботу у Новій Каховці виходжу майже щодня. Заповнюю документацію. У телефоні вже російські налаштування. Уже як тижня два їх новини при вході в гугл. На телефоні з 6.00 до 7.00 з'являється якась мобільна мережа. Усього їх чотири по типу кодів, підключатися не пробувала. Дуже прослуховуються телефони. Знайомих мого кума забрали на підвал. Коментували всі розмови, стало зрозуміло, що говорити краще про погоду. До речі, погода буває з громом. Від цього звуку всі тікають до будинку.
Мої знайомі в Херсоні отримали сімкарти від російської комендатури з кодом +7. Так, на один паспорт дають п'ять сімкарт. Деякі знайомі пішли отримувати рублі. Розказували, приходиш до воєнкомату, там велика черга. Реєструєшся і через деякий час маєш отримати гроші. Скільки не знаю. Блокують Приват24. У Новій Каховці монетами вже не розплатишся, їх не приймають. Хто був налаштований більш патріотично, від'їжджає. Люди стоять в сірих зонах по 4-7 діб. Якщо є хоч підтримка, чи знайомі, чи кошти, то думаю можна їхати.
Олександра, держслужбовець, має двох доньок: По роботі тим, хто виїхав, кажуть переїжджати в столицю, в студентський гуртожиток. А ми, хто поки тут, в Херсоні, “на простої”. Сумно якось все, без зв'язку. Російські наративи позитиву не додають — їх ТБ, і інтернет, і розмови про референдум, і робота банків. Думаю, в столицю пора їхати або в Німеччину. У Києві є робота і гуртожиток, в Німеччину невістка запрошує.
Тетяна, безробітня, має сина: Роботу я поки не шукала. Живемо на продуктові запаси довоєнні. Також допомагає е-Підтримка. З нашої команди хлопці шукають роботу, але пропонують в основному з маленькою зарплатнею. Зараз усім через війну понизили ставки до 6 тисяч грн. Ми живемо на дачі біля Кропивницького. З витрат — тільки на бензин в місто. Зв’язку з Новою Каховкою немає, тільки в деяких місцях є інтернет.
Катерина, має двох доньок: Виїхала за кордон, працюю в Польщі на кухні. Робота позмінна 2/2 по 12 годин. Втомлююсь, але ж треба дбати про двох доньок. Як далі буде, не знаю. Поки так як є, вдячна людям, що вивезли на безпечну територію. Маю справи в Україні, тож повернуся за кілька днів знову до Польщі.
Тетяна, психолог, має доньку, живе з батьками. Ми в даний час на дачі, вже починає достигати полуниця, треба робити консервацію, щоб було що взимку їсти. Вирощуємо овочі, насадили картоплі, якось будемо виживати.
Ірина, педагог, має сина та доньку: Ми живемо у Кіровоградській області. Чоловіки з нами — чоловік і син. Мій чоловік пішов на роботу, я вчитель на дистанційному навчанні. За травень зарплату отримала. Чекаємо виплати ВПО (внутрішньо-переміщеним особам), які затримуються або, може, вже їх не буде, не знаю.
У Новій Каховці залишились батьки. Зв’язку не було з ними три дні. Сьогодні тато, слава богу, знайшов місце з відкритим Wi-Fi. Поспілкувалися, стало легше. Чекаємо, сподіваємося і віримо.
