Жителі з окупованої Херсонщини продовжують шукати варіанти виїзду на підконтрольну територію або за кордон. Після нещодавної заяви голови Херсонської обласної ради це питання стало більш актуальним. Олександр Самойленко закликав жителів Херсонщини виїхати з області, у тому числі, через Крим, в інтерв’ю Укрінформу. На його думку, це «полегшить роботу Збройним Силам України» при звільненні територій. З якими труднощами стикаються українці, хто хочуть виїхати з окупованих територій?
Ціни на квиток різні. Хто як хоче, так і встановлює вартість проїзду. Апетити перевізників нескромні — 4000-8000 грн за місце. За виїзд до Криму просять до 700 євро, ціни актуальні для червня.
Олег, який виїхав з сім’єю в квітні, зізнається: «Знаю випадки, коли платили більше $4000 за людину».
Місця через волонтерів
У безкоштовній черзі люди чекають по два місяці.
— У групі, де волонтери вивозять безкоштовно, черга з 14000 людей, а автобус їздить не щодня, — розповідає Ірина з Херсона. — Пільгова черга — це особи з інвалідністю, онкохворі, багатодітні. Усі інші чекають по два місяці.
Ірина не збирається виїжджати з Херсона. Вважає, що старший син з аутизмом не зможе перенести зміни, переживає, що будуть проблеми з житлом, і тривожиться, що не буде куди повертатися, якщо поїдуть.
— Мої знайомі — сім'ї з дітьми-аутистами від’їжджали автобусом ООН, але зараз його немає. Був ще транспорт Червоного Хреста, зараз поки не бачу інформації про нього. У нашої громадської організації знайшлися спонсори, оплачують проживання сімей на Західній Україні. Тож херсонські сім’ї, які виїхали, тепер переконують тих, що залишився, виїжджати.
Виїжджали двічі
Оксана з двома доньками 13-ти та 6 років намагалася виъхати з Нової Каховки двічі. Вивозив знайомий.
— На Херсонщині російські новини транслюють. Відключення інтернету та мобільного зв’язку — по-моєму, це моральне насилля. Поки немає зв'язку та інтернету не знаєш, що відбувається, і це дуже непокоїть, — розповідає Оксана.
Жінка з доньками виїжджала 21 квітня через Давидів Брід. Тоді як раз були бої за цю територію. Колона тягнулася, за словами Оксани, на п'ять кілометрів. Заночували у Єлизаветівці на сіновалі. «Добрі люди з села прийняли до себе, дали чаю попити, ми намагалися піймати інтернет, вставали на пагорби, щоб хоч якось повідомити близьким свою відсутність». На блокпостах російські військові повідомили, що до 27 квітня нікого не пропустять, бо готують референдум. Довелося повернутися додому. Через два дні Оксана з дітьми виїхала знову, бо побачила в мережі інформацію, що людей пропускають.
— Нам дуже допомогли волонтери з церкви. Нагодували і всіх розмістили, безмежно їм вдячні, — згадує Оксана свою непросту евакуацію.
Зараз вона працює у Польщі на кухні по 10-12 годин позмінно 2/2. Дівчата вчать польську, одна з них з інвалідністю. Наступний крок, за словами Оксани, знайти окреме житло, і особливо, влаштувати професійне навчання своїй 13-річній дочці з порушенням слуху.
«Я думала нам кінець»
— Ми виїжджали з Нової Каховки на Крим з 5-річним сином, — ділиться Таня. — Це було у травні, погода стояла холодна, навіть сніг йшов, я думала ми десь у степах і замерзнемо. Але все обійшлось.
Тетяну з сином евакуював знайомий. Він у 2014 вивозив її сестру з Донецька, друг сім’ї. Платити нічого не довелось, домовились послугою за послугу, Тетяна теж допомагає іншим. «Зараз цей шлях дуже спекотний, навколо степи, тіньочку немає», — каже жінка. Вона розповідає, що офіційні перевізники беруть 1500-2000 грн, а от «тіньові» можуть брати й більше. З Нової Каховки до Криму Тетяна з сином їхали цілий день.
Зараз Тетяна живе у Німеччині. Від одного з місцевих заводів отримала кімнату. Вирішує питання з дитячим садочком для сина, щоб влаштуватися на роботу.
10 тисяч гривень за підлітка
Наталія, яка на заробітки виїхала ще на початку лютого, хотіла забрати 16-річного сина з Херсонщини. Повернулась з-за кордону в Україну під час війни. Пішла волонтерити і у волонтерській бригаді намагалася дістатися до заповітної Херсонщини. На першому російському блокпості після Миколаєва машину з гуманітарною допомогою розвернули.
— Ми їхали 3 березня з підконтрольних територій. Везли дитяче сухе харчування, каші, пюре, соки, памперси, серветки, інсулін і коробку ліків першої необхідності, — згадує Наталія. — Але нас не пропустили.
Її сина, Михайла мав вивезти з Херсона до Миколаєва чоловік за 10000 грн. Мати підлітка згадує: «Хоча починалася пропозиція від 4500 грн, за добу питання зросло до 10 тисяч гривень. Так, відстань від Херсона до Миколаєва в рази менше, ніж від Херсона до Запоріжжя. Але той чоловік не взяв сина, бо прийшли люди і влаштували аукціон. Поїхали ті, хто платив 15-20-25 тисяч за місце. А у сина всього було 10 000 — усі гроші взагалі. Тому він пішов по трасі пішки і добре, що підібрала його жінка на авто».
Перші години після зустрічі в Ужгороді 16-річного Михайла з матір’ю пройшли з вигуками: «Як же круто бути на свободі! Я щасливий, що дихаю свіжим повітрям, а не в підвалі сиджу і можу вільно пересуватися вулицями». 74-річна бабуся Михайла відмовилася виїжджати: «У мене хворе серце, я не витримаю такої стресової дороги, — каже Валентина, — будемо чекати ЗСУ».
Голова ХОДА Геннадій Лагута в інтерв’ю Урядовому кур’єру повідомив: «За попередніми підрахунками, з березня лише з Херсона виїхало близько 45% людей, з області — кожен п’ятий».
