У цьому році виповнюється 30 років, як футбольна команда «Таврія» із Сімферополя стала першим чемпіоном незалежної України, пише Tribuna. Не так ми собі уявляли цей ювілей. Усі прекрасно розуміють, що зараз не час для святкувань. Але і просто пройти повз цієї події я не зміг. Тому, давайте коротко згадаємо, як все відбувалося 30 років тому.
У 1991 році відбувся останній чемпіонат СРСР з футболу. Сімферопольська «Таврія» виступала у першій лізі та завершила сезон на 6-му місці. Це дало право кримчанам стартувати у новому турнірі - Вищій лізі чемпіонату України з футболу.
Через те, що чемпіонат СРСР відбувався за системою весна-осінь, а в незалежній Україні було прийнято рішення проводити чемпіонат по схемі осінь-весна, вирішили провести перший чемпіонат у скороченому вигляді, так щоб з осені 1992 року почати повноцінну першість.
Перший чемпіонат
Перший чемпіонат України тривав з 6 березня по 21 червня. В ньому прийняли участь 20 команд які були поділені на дві групи. Переможці груп мали розіграти чемпіонство, а команди, що зайняли другі місця, розігрували бронзові медалі.
Сімферопольська «Таврія» потрапила до групи А. З 10 клубів цієї групи три ще кілька місяців тому грали у вищій ліги чемпіонату СРСР. Це були одеський «Чорноморець» (4 місце в вищій лізі СРСР) донецький «Шахтар» (12 місце) та запорізький «Металург» (13 місце). Фаворитом цієї групи вважався «Чорноморець». Навряд чи хтось очікував що за вихід до фіналу боротиметься середняк першої ліги чемпіонату СРСР минулого року.
До першого чемпіонату «Таврія» підійшла оновленому складі. Команду залишило 10 гравців. Але це не відлякало головного тренера Анатолія Заяєва, який зміг зібрати боєздатну команду. Заяєв здійснив свою мрію – він головний тренер, а його син – президент клубу.
Шлях до фіналу
7 березня 1992 року «Таврія» провела перший свій поєдинок в чемпіонаті незалежної України. Тоді до столиці Криму завітало запорізьке «Торпедо». Чи то через про- холодну дощову погоду, чи то сімферопольські вболівальники скептично поставились до чемпіонату України, той історичний матч зібрав лише 1300 вболівальників. При тому, що минулого сезону середня відвідуваність була 5107 глядачів. Але тим не менш, це не завадило кримчанам взяти 2 очки (тоді за перемогу давали саме стільки). Перший гол «Таврії» в чемпіонатах України забив литовець Відмантас Вішняускас на 50-й хвилин, а на 77-й, рахунок подвоїв Ігор Волков. У підсумку - 2:0 на користь «Таврії».
Наступний матч відбувся через три дні і знову в Сімферополі. Суперником був один із фаворитів групи - донецький "Шахтар". Гра завершилася нічиєю 1:1. Загалом таврійці в тому чемпіонаті здобули 11 перемог. 6 разів зіграли унічию. Кримчани програли лише одного разу. Причому абсолютному аутсайдеру – шепетівському «Темпу» (0:1).
В останньому матчі чемпіонату сімферопольці відправились в гості до свого прямого конкурента за вихід до фіналу – «Шахтаря». Кримчанам, які йшли на пешому місці вистачало нічієї, щоб стати пепеможцем своєї групи. І таврійці відстояли нульову нічию.
«Ви станете чемпіонами»
Отже, неочікувано для всіх «Таврія» вийшла в фінал, де на них чекало київське «Динамо». «Таврія» вже завоювала місце в кубку УЄФА, але чому б не спробувати стрибнути вище голови?
Заяєв зібрав команду і сказав: «Ви станете першими чемпіонами України». Пізніше Анатолій Миколайович згадував як налаштовував команду: «Я кажу: там справа у них бігає якийсь гравець, від воріт до воріт, я не пам'ятаю як його прізвище (я спеціально так кажу). Вони кажуть – Лужний. Я відповідаю: от перекрийте, щоб він не бігав. Вони: «хахаха». Наче я не знаю прізвище Лужний. Далі кажу: там зліва у цього величезні ноги, я не пам'ятаю його прізвище. Вони: Шматоваленко. Я кажу: перекрийте і його. Оце зробіть і більше нічого не треба. Все решта у нас є».
Золотий матч
21 червня на львівському стадіоні «Україна» відбувся золотий матч. Навряд чи хтось сумнівався, що саме кияни стануть чемпіонами. «Таврія» обрала обережний план на гру. «Динамо» атакувало, а кримчани захищались. «Динамо» хотіло якомога швидше забити, та поступово сімферопольці почали перохоплювати ініціативу. Команда стала частіше атакувати, бити по воротах. На 75-й хвилині «Таврія» заробила право на кутовий з правого флангу, який вдало виконав Сергій Гладишев, прямо на Сергія Шевченка який, як виявилось пізніше, і став автором золотого голу. До кінця гри залишилося 15 хвилин але кияни нічого не змогли зробити.
Все! Фінальний свисток! Таврія перший чемпіон України! Саме сімферопольці представлятимуть Україну в найпрестижнішому європейському турнірі - Лізі чемпіонів 1992/1993.
Але не обійшлося без непоразумінь.
«Золоті медалі робились під київське «Динамо». Чому? Тому що, там на звороті, є відчуття, що або щось зрізано, або цвяхом намагались написати 1 місце», - згадував Олександр Головко.
Також Заяєв розповідав, що вихід в ефір після матчу готували для тренера «Динамо», а його навіть не запросили.
Легенди і реалії
Цей матч породив чимало легенд. Наприклад гравець киян Олег Саленко розповідав що у них була домовленість з «таврійцями», що вони зіллют матч. Але в перерві сімферопольці передумали. Гравці «Динамо» так і не змогли налаштуватися на подальшу гру.
«Таврія» стала одним із трьох клубов, яким вдалося стати чемпіонами України. Але після 1992 року сімферопольці і близько не наближалися до боротьби за чемпіонство. На жаль, нещодавно Таврія вдруге припинила своє існування. Перший раз у 2014 році, через анексію Криму Росією, а вдруге – через повномасштабне вторгнення тієї ж Росії цогоріч.
У самому Сімферополі існує клон українського клубу під назвою «ТСК-Таврія». Але, як можна здогадатись, до справжньої «Таврії» він не має жодного стосунку.
Особисто я сподіваюсь що справжня Таврія відродиться. Всьому свій час.
Віл редакції. Нагадаємо, останніми роками «Таврія» дислокувалася спочатку в Бериславі, потім у Мар’янівці Каховського району. Свої домашні ігри в другій лізі проводила на тамтешньому стадіоні, а також у Новій Каховці на стадіоні «Енергія». Клуб підтримував відомий на Херсонщині підприємець Данило Репілевський.
28 березня у телеграм-каналі клубу керівництво команди заявило про припинення існування клубу.
Фото з сайту Tribuna.ua та NovaKahovka.City
