Як живуть жителі Нової Каховки в окупованому місті? Ми продовжуємо висвітлювати життя людей через розповіді тих, хто там залишився. Своїми історіями з NovaKahovka.City поділилася новокаховчанка.
Pранку пішла скупитися на міський ринок. У районі «Першої пекарні» побачила стареньку згорблену бабусю, яка спиралася на ціпок. Вона звернула з тротуару і пішла до військової машини, що стояла на узбіччі. У кабіні сидів один молодий водій. Його товариші, мабуть, пішли по ринку.
Я трохи пройшла і спинилася, щоб побачити, що бабуся хоче від російського військового. Вона підійшла до машини і почала канючити у нього гроші.
«Та сколько можно! – обурився він. – У меня на всех вас зарплаты не хватит».
Усе ж, попорпавшись у кишенях, він простягнув бабусі 200 гривень.
* * *
Я підійшла до м'ясо- молочного павільйону. Кілька днів тому там після вибухів був пошкоджений дах. Тому в приміщення нікого не пускали, продавці сиділи біля входу. А на даху працювали робітники.
Цього разу в павільйоні вже торгували, щоправда, тільки з одного боку. А діра у покрівлі нікуди не ділася.
По рядах, що навколо ринку, ходив дебелий працівник, збирав із торгівців «містове». Одна бабуся, що продавала пучки зелені, почала проситися:
«Може, з мене не візьмете…»
«Як це не візьму? – владно підвищив голос чоловік. – Нам он треба дах ремонтувати!»
* * *
Людей у місті стало набагато менше. На початку війни біля магазинів і аптек стояли величезні черги. Нині їх практично нема. Та й на вулицях значно менше перехожих.
Та одна проблема явно загострилася: алкоголізм. Із самого ранку і до пізнього вечора можна будь-де зустріти виснажених, худих, зарослих чоловіків напідпитку. Деякі ходять «ледве-ледве на ногах». Заклади, в яких можна випити пива чи горілки, процвітають.
