Novakahovka.city починає спецтему «Я працюю під час війни». З окупації виїхало ⅔ жителів. А з ними спеціалісти та працівники, робота яких потрібна населенню в окупованій Новій Каховці та найближчих 10-ти селах. Представники яких професій все ж таки залишилися, і які додаткові функції вони на себе взяли, аби закрити існуючий запит в економіці міста? Про свою роботу і життя в окупованій Новій Каховці нам розповів наш читач.
Запити клієнтів в окупації
Мені 31 рік. Я не виїхав, бо бачу для себе можливості тут — моя робота потрібна людям. Я ремонтую електронне обладнання. Додаткова діяльність — частково замінив деякі функції банку. Переважно це обналічування і безготівкові перекази по Україні, коли люди не мають доступу до своїх карток українських банків.
До мене приходять клієнти віком за 50 років. Основний запит: налаштування та чистка телефонів від стороннього контенту для виїзду, ремонт побутової домашньої техніки – мікрохвильовки, індукційні плити, праски тощо.
Мікрорайон Сокіл у Новій Каховці
Інколи зустрічаються дивні запити. Наприклад, “Чому не працює мобільний зв’язок? Чому немає МТС”. Щиро дивуються, бо ж вони поповнюють рахунок. Переважно Такі питання ставлять люди старшого віку. Пояснюю як працюють мобільні та інтернет-провайдери, у чому різниця, але не завжди розуміють. Або ще одне дивне питання: “Як розблокувати інтернет-банкінг, маючи мобільну карту?” Починаємо розбиратися — інтернет-картка українського банку, а мобільна картка російського провайдера. Ніяк. Клієнт щиро дивується.
Що змінилося під час війни
Під час війни зрозумів, що треба обробляти клієнтські запити одразу. Домовляємося через годину сьогодні або роблю при клієнті. Не варто відкладати на потім, бо “потім” може не бути. Є тільки три варіанти — зараз, сьогодні, через годину. Також потрібно мати всі інструменти, програмні забезпечення, усі флешки, щоб без інтернету зробити необхідні налаштування, щоб все було під рукою.
Улюблене місце для селфі
Ще один лайфхак: прогнозувати наперед стан телефону. Мати заряджену батарейку зранку або power-банк, підготувати дрібні кошти, щоб давати здачу. Бо найчастіше приходять з купюрами у 200, 500 і 1000 грн. Залізні монети давно вже вийшли з обігу.
Коли чую вибухи в місті, одразу заходжу у місцеві вайбер-групи, щоб зорієнтуватися з якого боку прилетіло. Зазвичай люди самі пишуть, який район міста.
Звичка мати запаси
Під час окупації з’явилася нова звичка робити запаси води та варіанти якщо раптом зникне світло — ліхтарики, свічки, батарейки. Бачив у сусіда “спиртовку”. До речі, він запасається шишками – наніс їх 10 мішків.
Такі запаси дуже необхідно мати. Бо коли відключають світло, то зникає і вода. Треба мати такі запаси перед зимою — запас тепла, води і продуктів. Не буде світла, не буде й інтернету, хоча у кого є мобільний зв’язок, ті ще деякий час будуть у курсі, що відбувається.
Безпека і орієнтири
Коли “бахкає” у місті, то головне – швидко зорієнтуватися: з якої частини гримить і перейти в ту чи іншу кімнату. Взагалі краще у підвал, але там сиро, брудно. Це вже пройдений етап. Туди майже ніхто не спускається. Бачиш тільки з вікна, як собаки зграями бігають як скажені.
Інші бігборди в окупації
Хто хотів виїхати і убезпечити себе – це зробили. Вчорашній “прильот” на Дружби, 9 теж дав зрозуміти, що навіть і сховище – не варіант. Бо міжквартирні плити пішли вниз, одна така плита з поверху впаде і підвал не врятує. Люди це зрозуміли, тому більшість переїхала або на дачі, або інші віддалені місця. У Новій Каховці ГЕС важлива, і тут дорожня інфраструктура проходить. А по окраїнах безпечніше, ніж в місті.
Головне: заснути і вранці прокинутися
Якщо вночі не бахкає, то сплю. Головне: заснути і вранці прокинутися. Бувало у спекотні літні дні – купляв собі морозиво або робив солодкий чай. Кожен розслабляється по своєму. Хто хоче — вживає спиртні напої, а я не питущий.
Можу фільм подивитися, але як “бахне”, то ніякого фільму не хочеться. Добре розслабляє гарячий душ чи ванна. Гарний настрій, коли можеш добре поїсти у їдальні. На “Соколі” є таке місце, з 9 до 15 працюють. Там доступні ціни — перша, друга страви і компот. Є інтернет. Поїв розслабився і все добре. Друг мій в баню ходить. Хтось дивиться новини – переважно пенсіонери, у них такий відпочинок, їм легше стає морально, коли вони в курсі того, що діється навколо.
Мрії в окупації
Про що я мрію? Про скутер – жартую. Вже не актуальний скутер. Можливості є його купити, але немає юридичної безпеки – права продажу-купівлі, немає можливості, де його зберігати. Та й в окупації кожний вид транспорту треба захищати, відстоювати своє право на власність.
Є мрія виїхати кудись у гори, подалі від усього цього – щоб було тільки чути весняні і осінні гуркоти грому. Тепер знаю, що грім має інший звук. Він відрізняється від вибухів – які є штучними і гучнішими, а грім має більш природній звук і розкотистий. Кожен “бабах” звичайно насторожує, але грім — ні.
Щодня жартую з клієнтами. На роботу приходила якась жінка з пиріжками. Каже, “щоб не забути свої таланти, нема для кого готувати”. От вона вирішила стажуватися на нас. Але вже тиждень її не бачив, може, виїхала.
Коли в місті “бахкає”, то жартуємо “Будильник у когось спрацював”. Жартів вистачає, до ситуації навчилися ставитися з гумором. З російськими військовими звичайно не пожартуєш. Але коли приходять місцеві або з ближнього села, то можна. До речі, приїжджі сильно лякаються. Ми вже звиклі до цього бахкання, кажемо їм “та це у нас тільки початок”. Намагаємося їх заспокоїти, пропонуємо чай чи каву, бонусом інтернет. Бо буває, приходять дуже серйозні клієнти, а йдуть додому вже посміхаються. Потрібно відволікати людей від їхніх думок, щоб не зациклювалися. Бо зараз дуже цінується можливість з кимось поговорити, душевність. Особливо, це потрібно старшим людям.
Ой, щось знову бахкає, все не можу більше говорити… Треба зорієнтуватися…
Автор: Оксана Гунько
Якщо Ви хочете розповісти свою історію, пишіть повідомлення на сторінці Novakahovka.city у ФБ
