Три тижні довелося провести в Скельках чоловіку та жінці і знову повернутися до міста. Як намагаються виїхати наші земляки прямою мовою далі.
Неочікуваний інцидент
"Ми з дружиною, чесно кажучи, не планували виїжджати з Нової Каховки. Але оголошений кремлівським карликом "референдум" і часткова мобілізація підштовхнули нас до дій.
Знайшли перевізника, який пообіцяв привезти нас до Василівки, а там нас повинен чекати автобус до Запоріжжя. Ціна квитка — 5000 гривень з людини до Василівки, і ще 2000 гривень до Запоріжжя.
Ми виїхали 30 вересня, рано вранці. Десь об 11:00 вже були в Василівці. По дорозі проїхали 15 блокпостів, де, в основному, перевіряли паспорти. У Василівці ми дізналися, що напередодні, біля Запоріжжя, був обстріл колони, яка повинна була приїхати з Запоріжжя до Василівки (30 вересня була розстріляна колона під Запоріжжям — Ред). Тому через цей інцидент Запорізька ОВА заборонила виїзд.
Черга на виїзд у Василівці
Ми потрапили в таку ситуацію, яку ніхто не очікував. До 12:00 ще пропустили приблизно 30 машин, а після обіду десяток автобусів. Після цього нам оголосили, що з 1 жовтня впроваджуються нові правила перетину.
Спроби виїхати
Через це деякі наші супутники вирішили повернутися додому, а ми з дружиною залишилися, щоб спробувати виїхати. Перевізник повернув нам половину вартості проїзду і поїхав, а ми залишилися в селі Скельки, неподалік від Василівки.
Щодня ми шукали варіанти виїзду. Доводилось долати відстань у 8 км в один бік. Кожного разу ми шукали машини, які могли взяти нас до Запоріжжя. Декілька разів нам вдавалося домовитися про місця, але водії не могли витримати очікування своєї черги. Виявилося, що деякі стояли по тижню, а то і по два. Бували випадки, що водії билися за свою чергу, а разом з водіями пасажири. І все це на очах у російських солдатів на блокпосту. Яка ганьба...
Здебільшого нам відмовляли через різні причини — або місця не було, або боялися, що через нас можуть завернути всю машину, бо я призовного віку. Або ціна виїзду з людини була така, що дешевше пішки пройти.
Наприклад, виїзд з Василівки до Запоріжжя спочатку коштувало 2000 гривень з людини, потім дійшли до 7000 гривень. В середньому нам пропонували виїхати на підконтрольну територію від Скельок за 3000-4000 гривень.
Пункт пропуску "Ьарілка" за Василівкою. Далі посинається "сіра" зона
Ми просили солдатів про можливість пройти пішки. Але нам відмовили, посилаючись на те, що це небезпечно. І солдати не хочуть потім нести відповідальність перед фсб-шниками за те, що нас, піших, пропустили. Я намагався переконати, що ми не боїмося і навіть підпишемо папери, що не пред'являємо претензій до них, тільки щоб нас пропустили. Але все було даремно.
Правила виживання в Скельках
Вдень ми "мандрували", намагаючись виїхати. А ввечері поверталися в Скельки, де зняли кімнату в будинку, а по факту цілий будинок. Ціна оренди — 150 гривень з людини за добу. З орендодавцем домовився про можливість сплачувати оренду безготівково. Продукти в магазинах (а їх два неподалік були) купували за готівку. На жаль, термінали в магазинах давно відсутні.
Через зміну погоди ми перехворіли. Добре, що взяли аптечку, в якій були ліки, бо поблизу не було можливості купити медичні препарати. Якщо викликати "швидку" - нас відвезли б в Дніпрорудне. Але якось вдалося обійтися без "швидкої".
Ціни на продукти приємно вразили, бо більшість продуктів коштувала набагато менше, ніж в Новій Каховці. Для прикладу, десяток яєць коштував 40 гривень, в той же час в Новій Каховці вже продавали по 60 гривень.
Ще одними з приємних сюрпризів були українське телебачення та зв'язок. Хоч і нестабільний, але ми могли піймати Київстар та Водафон, а також Лайф. У тому числі й інтернет. Як ми скучили за українським зв'язком!
Рішення повернутися додому
Щодо росіян в селі — на початку жовтня їх було небагато. Вони розміщувалися на березі водосховища і в магазин ходили по двоє-троє. Через два тижні їх кількість зросла. За словами місцевих жителів, загальна кількість їх перевищує 500 чоловік. Це стало однією з причин, чому потім ми вирішили повернутися додому. Поки їх було небагато — обстріли відбувалися подалі від села, і ми могли хоча б вночі нормально виспатися після щоденних обстрілів у Новій Каховці.
Але 19 жовтня відбувся обстріл позицій росіян в самому селі серед білого дня. Зрозумівши, що це тільки початок, ми зв'язалися з рідними, щоб вони терміново нас забрали. Тим більше, що гроші вже потихеньку закінчувалися, а далі знаходитися в селі вже не було жодного сенсу.
Натрапив на шахрая
Остання спроба виїхати до Запоріжжя за допомогою приватного перевізника ледь не закінчилася шахрайством. Натрапив на оголошення в одному з телеграм-каналів. Почали переписуватися, перевізник запропонував за 7000 гривень зареєструвати нас і через три дні відвезти через Василівку до Запоріжжя. Але під час переписки перевізник попросив передоплату у розмірі 1000 гривень на карту. Це мені не дуже сподобалося, бо переказати невідомо куди і кому кошти без будь-яких гарантій — це було занадто. Тим паче, про це не раз вже писали в ТМ-каналах, що тільки шахраї беруть передплату.
Я запропонував перевізнику інший варіант — він приїздить за нами, ми при посадці платимо йому передплату і їдемо до Запоріжжя. По приїзду в Запоріжжі ми оплачуємо іншу частину суми і всі задоволені. Перевізник відмовився від моєї пропозиції. Недовго думаючи, я розмістив в телеграм-каналі "Мошенники" інформацію про цього перевізника, і виявилося, що він вже не перший раз дурить людей.
Врешті-решт приїхав мій батько, він знайшов у Новій Каховці водія, і забрав нас додому. По дорозі нас знову "зустрічали" 15 блокпостів, де перевіряли паспорти. На той момент Сальдо (керiвник окупаційної адмiнiстрацiї Херсонської областi - ред.) оголосив, що Херсонщина "закривається" на 7 діб, і тому жителів інших регіонів не пропускали. На щастя, ми доїхали без пригод.
У місті залишилося мало людей
Повернувшись додому, ми побачили, що за ці три тижні багато що змінилося. Місто буквально вимерло, людей залишилося дуже мало. Блокпост на Маячанському переїзді теж змінився, тепер через нові загородження так просто не проскочити. Буквально на наступний день ми почули звуки обстрілів і знову почали звикати до звуків війни.
Росіян теж поменшало в місті, здебільшого вони роз'їхалися по навколишніх селах, щоб там можна було перезимувати. Подекуди в місті вони трапляються, але не в такій кількості, яка було в вересні. У деяких квартирах вони заселилися, причому неподалік від нас. Вночі також неспокійно.
Відмова від рублів
А нещодавно ми зіткнулися з іншими моментами — через наступ ЗСУ на правому березі Дніпра в Херсоні та лівому — у Новій Каховці — підприємці в магазинах і на ринках почали відмовлятися від російських рублів. Моїм батькам, пенсіонерам, місцевий "пенсійний фонд" вручив російську "пенсію". Батьки непокоїлися через те, що росіяни можуть скасувати обіг гривні в місті і вирішили про всяк випадок взяти рублі. Я їх не засуджую за це, бо за ці вісім місяців окупації не знаєш, чого очікувати завтра. Але тепер з'явилася нова проблема — треба позбутися рублів. Вирішили обміняти на долари, але валютники відмовляються обмінювати. Тож вирішили обміняти на гривні.
Виїжджати в "евакуацію" до Криму, а потім до Анапи ми не збираємося. Тому вирішили чекати на ЗСУ. Якби не було, але після деокупації може з'явиться шанс безкоштовно виїхати на підконтрольну територію України, десь на захід, щоб там перезимувати, бо вікон так і не вдалося поставити.
У Новій Каховці від вибухів у ніч на 12 липня повилітали шибки і вікна у багатоповерхівках
Ми зверталися ще в липні, після тієї злощасної ночі з 11 на 12 липня, щоб встановити вікна. Російська комендатура пообіцяли безкоштовно їх встановити. Наразі встановили тільки батькам. До нашого будинку черга не дійшла, хоча ми живемо в одному кварталі. Тому тепер власними силами намагаємося утеплити квартиру.
Вікно в спальні довелося робити "з нуля". Саморобна рама, мішки, будівельний степлер.
Щоб не було сильного протяга, закрив вікна завдяки підручним матеріалам. У місті не залишилось ні вікон для встановлення, ні спеціалістів.
Увечері ми вмикаємо тепловентилятор на всю ніч.
Ось так і живемо".
