Волонтерка з Херсона Наталія Бреус після кількох місяців життя за кордоном повернулася в Україну. Тепер збирається до рідного міста. Про дивовижну історію свого довоєнного і воєнного життя вона розповіла NovaKahovka.City.
"Херсонська чайка" і "Янголи добра"
Наталія Бреус мала й бізнес - туристичну фірму. Та події 2014 року - захоплення Росією Криму - змусили її стати волонтеркою. Тоді на адмінмежі з півостровом прислали 79-ту бригаду, щоб боронити Херсонщину від можливого вторгнення. Але постачання бійців усім необхідним ще не було налагоджено. Тоді підприємці Херсона об'єдналися у волонтерську організацію "Херсонська чайка".
- Ми возили їм усе: лопати, одяг, взуття, їжу, різні знаряддя, ліки, - розповідає пані Наталія. - "Вичищали" мисливські магазини у Херсоні.
Згодом Н. Бреус відійшла від організації. Навколо активістки об'єдналися зо два десятки херсонців - підприємців, моряків, айтішників. Вона називає їх "Янголами добра". Так вони єдиною командою працюють і досі. У них нема офіційної організації, вони ніде не піаряться, а мовчки вже понад 8 років роблять свою волонтерську справу.
- Настане час, і я назву їхні імена, - каже Наталія. - А поки що не можу.
Наталія Бреус (зліва) із волонтерками з Херсонщини
Квіти під Мар'їнкою
Коли почалися події на Донбасі, волонтери переключилися на цей напрямок. Її близька пордуга Ірина служила у 36-ій бригаді морських піхотинців. Тож із цією бригадою в першу чергу налагодили контакт. А в 2016-му в Херсон зайшов один з батальйонів 57-ої бригади. Наталія познайомилася із заступником командира. Звідтоді ці бійці теж стали її підопічними. Вона ставиться до них як до своїх синів.
- По всіх фронтах на бусиках ганяли, - ділиться спогадами. - Мар'їнка, Широкине, Лебединське... Якось потрапили під обстріл. Коли він вщух, я озирнулася - а моєї подруги ніде нема. Ми захвилювалися, дивимося, а вона неподалік збирає польові квіти.
Коли бахнуло у дворі
24 лютого вранці Наталії Бреус зателефонували знайомі прикордонники із адмінмежі з Кримом. Сказали, що йде бій. У цей час 59-та бригада шикувалася в колону, щоб іти на захист Херсона. Її накрили артилерією окупанти.
- У перші дні війни у мене була апатія, - згадує Наталія. - Ми ж 8 років намагалися достукатися до влади, скрізь кричали, що буде війна, але нас не чули... Що ж ви прокинулися тільки тоді, коли у дворі бахнуло.
Утім, волонтерка швидко взяла себе в руки. Насамперед видалила свій акаунт у соцмережі. Там було багато інформації про біців ВСУ, людей із Херсона, які допомагали волонтерам. І це могло багатьом зашкодити. Адже після поїздок на Донбас вона друкувала цілі літературні сповіді, детально розповідаючи, де були волонтери, що кому возили, хто допомагав коштами і товарами. Видалила всю цю інформацію так, щоб ніхто не міг відновити.
Чоловіка "здав" сусід
Із чоловіком Ігорем вони вирішили виїхати на дачу, бо в окупованому місті було небезпечно. Там і переховували потім 25 військових із розбитої 59-ої бригади, знайшли їм цивільний одяг, годували. Згодом приїхали волонтери із Нової Каховки і вивезли цих біців у Миколаїв. Усю операцію тримали в суворій таємниці, бо в перші дні війни не знали, кому можна довіряти - будь-хто міг виявитися колаборантом і "здати" окупантам.
Зрештою Наталі теж вирішила евакуюватися. Чоловік прийняв рішення лишитися, адже на дачі в них були собачки і кішка - на кого ж їх покинути?
- У росіян з першого дня були списки проукраїнських активістів, - каже Н. Бреус. - Тож я розуміла, що крізь ворожі блокпости не проїду. Друзі вивезли мене водним шляхом.
А чоловіку не пощастило - його "здав" сусід по дачі. Окупанти жорстоко побили Ігоря, допитувалися, де дружина, чи був він у Правому секторі тощо. Насправді Ігор активної участі у волонтерських справах дружини не брав. Хіба що міг допомогти завантажити мікроавтобус.
Врешті окупанти подивилися на двох собачок і кішку, яка щойно народила, сказали: "Пристройте где-то животных, мы завтра прийдём".
Ігор не став ризикувати, вночі покинув дачу і пішов до міста. Друзі вивезли його на підконтрольну Україні територію.
Волонтерство у Данії
А тим часом Наталка опинилася аж у Данії, куди її відправили друзі-волонтери.
- Мене прихистила колишня херсонка Лєна, - розповідає Наталія. - Вона вже 15 років живе за кордоном. Запросила пожити у її родині.
Олена та її знайомі стали активно допомагати у волонтерстві Наталії. Із Данії мікроавтобуси з планшетами, оптикою, спальниками та іншими речами для військових їхали до Львова. Тут їх зустрічала херсонка Світлана, яка все це доправляла далі до наших бійців. Хлопці потім присилали фотозвіти про те, що вони отримали, а Наталія показувала їх данцям, аби вони переконалися, що все дійшло туди, куди треба.
Повернення додому
Після семи місяців закордонного волонтерства Наталія Бреус вирішила повернутися в Україну. Ми з нею зустрілися для розмови вдень у Львові, де вона знайшла тимчасовий притулок. А вже увечері вона має відправитися до Херсона.
- Хоча в мене там знову нема де жити, але я маю друзів, яким потрібна моя допомога, своїх "херсонських янголів", - розмірковує Наталія. - Вони уже чекають мене. Кажуть, що їм потрібне моє вміння організовувати. Тож я знайду, де і на що жити. Допомога фронту - це моя справа. Я цим живу і буду цим займатися, скільки зможу.
За багаторічну волонтерську діяльність Наталія Бреус удостоєна високої державної нагороди - ордена Княгині Ольги.
Редакція сайту NovaKahovka.City щиро вітає Наталію Бреус та її друзів із Днем волонтера! Хай вас щастить в усіх ваших добрих справах! Дякуємо за все, що виробили і робите задля перемоги!
З вірою в ЗСУ!
Олександр Гунько
