У Новій Каховці залишилися в окупації в більшості люди похилого віку. Але є сім’ї з дітьми, ті, хто не зміг виїхати і хто вирішив залишитися вдома, щоб окупанти не порозкрадали нажите. Як в грудні доводиться виживати новокаховчанам. Одна з історій від читача Novakahovka.city.
Ранок починається з обстрілу. Для мешканців ранок в місті починається обстрілом або повідомленнями в Телеграм та Вайбері про події, які сталися вночі. Через хронічне недосипання із-за нічних обстрілів ми можемо прокинутися о 8:00 за українським часом (телефони і комп'ютер налаштовані на автоматичну зміну часу з літнього на зимовий). Сніданок легкий — чай чи кава з бутербродом.
Взаємодопомога серед сусідів збільшилась. Майже щодня допомагаємо батькам, а також сусідам і друзям, які залишилися в місті. Сусіди, які маломобільні, часто просять допомогти купити щось в магазинах і на ринку. Заодно розказуємо новини з Телеграму, бо місцеві не дивляться російські новини, а більше серіали чи передачі про дачу.
Настрої змінилися навіть у проросійські налаштованих. Не дивлячись на те, що раніше сусіди більш приязно відносилися до Росії, тепер люди не вірять росіянам. Причини різні — у когось вкрали щось на дачі, хтось просто розчарувався в них. Ті, хто раніше "топили" за рф, тепер або виїхали або взагалі мовчать.
Вдень, коли ходимо по місту, дивимося, скільки приблизно людей ще залишилося. Ніколи не думав, що буду радий людині в цивільному на вулиці.
Надія на визволення міста. Настрої людей різні, але серед калейдоскопу їхніх думок і проблем чітко видно, що люди не втрачають надії на визволення міста. Тим паче, що "територія свободи" (так ми називаємо підконтрольну територію України) знаходиться по той бік Дніпра. Багато хто питає нас — як можна туди перебратися? І це незважаючи на обстріли, замінований берег Дніпра, окопи і траншеї вздовж набережної, холодну воду.
Недавно Херсонська ОВА запропонувала можливість прибути херсонцям, які залишилися на дачах в плавнях, то рідні і друзі буквально закидали нас повідомленнями про шанс потрапити в Херсон. Але ми чітко розуміємо (і трагічний випадок загибелі жінки на борту човна тому підтвердження), що це великий ризик того, що ця поїздка може стати для нас останньою. Тому ми вирішили, що залишимося вдома і будемо чекати на ЗСУ, як би не було важко.
Облаштовуємо житло та підвали. Доставка продуктів і ліків — це лише одна частина нашого щоденного життя. Також допомагаємо з відновленням, ремонтом та утепленням житлових приміщень, а також підвалу нашого будинку. Готуємося до різних варіантів, в тому числі, і найгірших. За нашими оцінками (це може бути і відключення електроенергії, води і газу, потрапляння снарядів і ракет в будинок, масова гибель людей). Хоч ми з дружиною намагаємося якось заспокоїти людей, але в глибині душі все одно моторошно від думки, що нас може чекати.
Наші сусіди кожного вечора спускаються в підвал, де все облаштовано для ночівлі. Ми же залишаємося вдома, подекуди ховаючись в коридорі, користуючись правилом двох стін.
Найбільше тривожать перебої зі зв'язком. Нас вже не залякаєш обстрілами, звикли. Єдине, що часто тривожить — періодична відсутність зв'язку. Так вже сталося, що ми без зв'язку, як без повітря. І доводилося під час обстрілів ходити містом до початку комендантської години, шукати сигнал відкритих точок Wi-fi чи українських операторів мобільного зв'язку. Як не дивно це звучить, але ми більше переживаємо за рідних на "території свободи" чи "великої землі", ніж за себе. Бо рідні і друзі переживають за нас тут і теж шукають можливості з нами зв'язатися.
За продукти розрахунок картковий. Готувати їжу доводиться і під час обстрілів. Голод не тітка, і питання виживання теж яскраво постає щодня. Тому, коли ми приходимо в той чи інший магазин, питаємо - чи можна розрахуватися карткою? Цим питанням переймаються також інші, в тому числі і пенсіонери, які отримують пенсію на картки українських банків. Чесно кажучи, я не знаю, яким чином власники магазинів примудряються, незважаючи на тиск з боку окупантів, тримати платіжні термінали на касах. Можливо, за допомогою хабарів (все частіше чую історії, що за допомогою хабаря ті чи інші люди вирішували свої проблеми).
Ціна на продукти росте. Наші пенсіонери також беруть і російську пенсію, бо ціни на продукти недавно знову піднялися, тепер на 15 відсотків. Для прикладу — пачка макаронних виробів на ринку коштує 40-45 гривень готівкою за 1 кілограм, в магазинах з терміналом ціна починається від 50 гривень за пачку вагою 800 грамів. Люди згодні і на це, бо їсти хочеться. Я мовчу про вартість м'яса та риби. Цукор 80-90 гривень, тому життя в окупації зовсім несолодке.
А ще постійна тривога і страх, що до тебе можуть припхатися "гості" з автоматами в будь-який момент. Такі випадки, на жаль, теж є, і що найболючіше — це те, що ці "гості", крім майна, можуть забрати чиєсь життя.
Сподівання, що будинок вціліє. Зима раніше приносила свої радощі, чи то сніг чи свята. Зараз зима вносить свої корективи в наше життя. В першу чергу, приходять думки та сподівання, що наш будинок залишиться цілим і всі заходи з утеплення квартири також. Бо зовсім не хочеться посеред зими жити, по суті, на вулиці, хоч і формально маючи дах над головою. З цією думкою ми і засинаємо вночі, сподіваючись прокинутися вранці цілими і неушкодженими.
Від редакції: Якщо ви хочете поділитися своєю історію або когось із знайомих в окупації чи тих, хто виїхав (можливо, на умовах анонімності), пишіть до месенджеру на ФБ-сторінку Нова Каховка сіті: https://www.facebook.com/Novakahovka.City Фіксуємо сторінки історії разом!
