Любі жінки, дівчата і дівчатка - користувачки нашого сайту!. Щиро вітаємо Вас із Міжнародним жіночем днем - чарівним святом весни і кохання! Хай здійсняться усі ваші мрії, а чоловіки, що оточують вас, завжди будуть справжніми джентльменами! Удачі, добра і щастя!
У якості віртуального подарунку ми підібрали вірші поетів Нової Каховки, які співзвучні нинішньому святу.
Анатолій Бахута
* * *
За які незабуті гріхи,
За яку невмолиму кару
Я тебе, як сліпий і глухий,
Не знаходжу і знову шукаю?
Розлітаються мрії, мов дим,
Сподівання ростуть і в’януть.
Помилися ж колись і зайди
У мою непокірну уяву.
Добудуй на свій лад, сміючись.
Уквітчай хоч хвилинністю цвіту.
А як ні - то зламай, розтопчи
І мені не лиши ані сліду.
Віктор Кокоулін
* * *
Прокинусь, наче постріл із гармати
Ім’ям коханим в тиші пролуна.
Такі вони, кохані імена:
Забути важко, й тяжко пам’ятати.
Ні, їх не поглинає давнина.
Такі вони, кохані імена.
І б’ється серце, наче вибухівка,
Готове розірвати груди вщент.
Щоб знов із кимсь гуляти під дощем,
І грає та заїжджена платівка,
В душі замерзлій збуджуючи щем…
І хай горить зоря,
та серцю гірко,
Бо чує серце:
вже та згасла зірка…
Владимир Витюнин
ЛАРГЕТТО ДЛЯ ПАННЫ
Фридерико Шопену и Констанции Гладковской
В серебре земля, но не для славы.
Слякоть как вселенская беда.
На центральной улице Варшавы
В тёмных лужах – талая вода.
Нет расположения к прогулке.
В экипажах – не простой народ.
Только каждый вечер в переулке
Фридерик Шопен грустит и ждёт.
Взад-вперёд прохаживаясь мимо
Окон, что мечтой горят в ночи,
Он о панне думает любимой,
Имя в сердце музыкой звучит.
Взгляд её поймал он на концерте.
Пряталась от солнца под зонтом.
Эх, отправить чувства бы в конверте.
Но смолчал… И каялся потом.
О любви к Констанце скажут звёзды
Музыкой молчания в ночи.
Он уехал в Вену. Слишком поздно
Вспыхнули очей её лучи.
Юрий Коробейников
* * *
Подари мне ещё полдня
И закат с неспешной струной.
А уж после сведи в пустой дом,
Что стоит за дальней горой.
В этом доме я буду один
Сквозь забытые окна молчать
И в ответ будут ивы в траву
Свои синие слёзы ронять…
Ключ от дома ты выронишь в ночь
И исполнится стонами склон, -
То согнутся под ветром дубы,
Чтобы кроны сомкнуть над ключом…
Никогда никому не придти
В этот сад, что потерю хранит.
В этот дом, что за дальней горой,
Только дождь сквозь окно постучит.
Василий Фадеев
* * *
Я могу для тебя стать хорошим поэтом
И писать для тебя, как художник, портреты.
Я тебя отыщу средь огромного мира,
В сочетании звёзд я прочту твоё имя.
Я могу,ка подснежник, весною явиться,
А ещё попросить, чтоб не падали листья,
Чтобы осень немного ещё подождала,
Чтоб дороги твои разошлись бы с печалью.
Я могу устелить твою тропку цветами,
Я могу, если занята, - в дымке расстаять.
Я могу и во сне среди ночи явиться
И сказать: «Узнаёшь? Я твой ангел-хранитель!»
Дмитрий Кириченко
* * *
Вы так светлы, Вы так божественны!
Иконы храма позабыв,
Как раб, молюсь на вашу женственность,
Тревожно голову склонив.
Одной лишь Вам я исповедаюсь,
Раскрою тайны все свои.
И в жизни, ни на что не сетуя,
Я пропою вам о любви.
Олександр Гунько
* * *
Після осінніх невдач,
Після зимових пробачень
Ти наді мною поплач,
Хоч я і буду невдячним.
Ти лише твердо затям,
Як нас на світі тримає
Ця нагорода життям,
Де насолода — навзаєм.
Ми відсвяткуєм весну
Смутком легким і ласкавим.
Я потім знову засну,
Тільки уже — між зірками...
