Минулого тижня до Нової Каховки завітав відомий український політик, голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок. Він провів зустріч зі своїми прихильниками у малому залі кінотеатру «Юність». Розповідаємо про основні тези, які озвучив політик.
Олігарх – це триголовий змій
Україна є олігархічною державою. Це значить, що країною реально керують не ті, кого ми обираємо. За ними насправді стоять олігархи. Вони призначають губернаторів та голів райадміністрацій. Президенти, депутати, чиновники ухвалюють кадрові питання, встановлюють тарифи, приймають закони чи інші нормативні документи за вказівками олігархів.
Народні депутати голосують не за власним бажанням чи наказами виборців, а так, як їм наказують олігархи, які є їхніми господарчми.
Олігарх – це не просто багата людина. У нормальних країнах заможні люди сплачують великі податки, живуть за законами і не пхаються у владу. Вкласти гроші у якусь партію багатій може, але офіційно. І суспільство слідкує за тим, щоб ця політична сила, прийшовши до влади, не сприяла його бізнесу.
У нас олігарх – триголовий змій. Це зрощення великих грошей, влади і криміналу. В Україні приблизно 10 олігархічних кланів. Вони періодично міняються у владі. Сьогодні один олігарх при владі, інші – за владу борються. Але їх об’єднує одне – вони всі проти українців. Бо олігарх – це особа без національності. Якщо говорити прямо – то всі олігархи за походженням є не українцями. Для них Україна – лише територія для збагачення.
Олігарху важливо, щоб його люди були при владі і у нього були можливості красти з бюджету і не сплачувати податки. Ну і щоб проти нього не відкривали кримінальних проваджень.
Під час зустрічі
Як купують політиків
Олігарх купує політиків – кандидатів у президенти чи політичні партії. Тобто, спонсорує їх. Дає гроші і можливості. Також купує телеканали. Дає політикам гроші на рекламу і підкуп виборців, а також можливість скільки завгодно бути на своєму телеканалі – в новинах, політичних ток-шоу тощо. Крім того, олігарх має у власності соціологічні служби, які «малюють» рейтинги, що не відповідають дійсності. Є закрита соціологія, яка знає правдиві рейтинги. А є та, що оприлюднюють ЗМІ для маніпуляції свідомістю виборців.
Чи варто голосувати «за менше зло»
Часто у громадян спрацьовує стадний інстинкт. Бо якщо усі навколо говорять про те, що у другому турі будуть такі-то кандидати, то більшість людей голосують за них. Бояться проявити свою позицію чи помилитися або щоб не пропав голос.
Є ще одна маніпуляція, яка називається «голосувати за менше зло». Бо Путін нападе чи буде ще гірше. І так повторюється на кожних виборах. Отже, нація перетворюється в зомбі. У нас не голосують за кращого кандидата. Навіть не вірять, що порядніший, розумніший, чесніший може перемогти. Голосують за гіршого, бо той, за якого хотіли б віддати голос, «не пройде». У світі такого нема. Інші нації ніколи не голосують за менше зло. Вони навіть не розуміють, що то таке. Кожен голосує за свого кандидата.
Середній клас не голосує за гречку
Політик, ставши депутатом, голосує за закони, які вигідні олігарху, що дав йому гроші. Між тим прості люди, голосуючи за політиків, хочуть, щоб в Україні був середній клас. Це громадяни, які мають нормальну роботу і гідну зарплату. З неї ти заплатив податки і тобі ще залишилося достатньо коштів на прожиття. Щоб оплатити комуналку, купувати нормальні харчі, мати житло, забезпечити дітям нормальну освіту, відпочити за кордоном хоча б раз на рік тощо.
А для олігарха середній клас – це ворог. Бо він ніколи не голосує за гречку. Він не продасть свій голос за тисячу гривень. Бо він розбереться, хто із кандидатів і партій відповідає його поглядам. І не піддасться на олігархічні маніпуляції. Олігархи зробили так, що в Україні сьогодні тільки 4% середнього класу. А в Польщі чи Німеччині середній клас – 50-60%. А в таких країнах, як Данія, усі 80% працюючого населення. І нам треба прагнути до того. Середній клас – це лікар, вчитель, інженер, фермер, підприємець з дрібного і середнього бізнесу.
На зустріч прийшли прихильники "Свободи"
Міняємо шило на мило
Я наведу вам приклад. От є в Новій Каховці якийсь супермаркет. Його власник торгує продуктами і товарами. Але рівень життя падає, люди хочуть виживати. Біля супермаркету з’являються бабусі із навколишніх сіл. Вони продають молоко, яйця, городину дешевше і кращої якості. Тоді люди не йдуть до супермаркету, а купують у бабусь. Власник супермаркету не може їх прогнати. Відтак купує політика, який стає депутатом міської ради і добивається рішення ради прибрати тих бабусь.
Тому маємо розуміти, що, голосуючи на виборах за ставлеників олігархів, ми тільки міняємо шило на мило. І не має значення, чи при владі будуть теперішні олігархи, чи ті, які рвуться до влади. Буде все те саме. У нас є лише дві дороги: або й далі підтримувати олігархів, або піти антиолігархічним шляхом.
Україна без холопа і пана
Влада в Україні не належить президенту. Він має тільки частину влади. Згідно Конституції у нас парламентсько-президентська республіка. Владні повноваження розділені між президентом і парламентом. І тому, яким шляхом піде Україна, ми будемо розуміти навіть не після президентських, а парламентських виборів. Коли побачимо, які депутати будуть у Верховній Раді. Варіантів три.
Перший варіант: залишиться та сама влада. Україна при цьому й далі падатиме в економічну кризу, трудова міграція збільшуватиметься. Олігархи багатішатимуть, а народ біднішатиме. Це призводитиме до подальшої стагнації країни. Однією рукою влада буде гладити, а іншою красти. З одного боку, воюватиме з Московією, а з іншого – буде торгувати і заробляти гроші.
Другий варіант – московський реванш. Не так реванш диктатури Януковича, як Путіна. Бо він покладає серйозні надії на зміну влади – хоче привести своїх. Наприклад, Бойка, який сьогодні все-таки в лідерах президентського рейтингу. І якщо за тиждень до голосування Вілкул, який є власністю Ахметова, скине на нього свої голоси Бойку, який є власністю Льовочкіна і Фірташа, то він реально може вийти до другого туру. А в наступному парламенті точно буде з півсотні бойків, мураєвих, рабиновичів і їм подібних медведчуків, можете навіть не сумніватися.
Третій варіант, який пропонуємо ми, націоналісти – це шлях національного розвитку. І без московських реваншистів, і без внутрішніх олігархів. Україна без холопа і пана.
У залі було напівтемно
Що додасть націоналістам сили
П’ять націоналістичних вил об’єдналися і висунули єдиного кандидата. Голос за Кошулинського – це голос за «Свободу» в наступному парламенті. Ми вже розробили план докорінних перетворень у країні. Це перелік законів для усунути усунення олігархів від влади і позбавлення їх контролю над бізнесом і владою. У нас є антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Він має економічну і політичну складові. Аби його реалізувати, нам треба мати владу.
Щоб побороти олігархію, необхідно мати політичну волю. Це не так просто – потрібна підтримка людей. Якщо націоналісти матимуть свою фракцію в парламенті і наш кандидат отримає пристойний результат на президентських виборах, це додасть нам сили. Тому для вас важливо зробити правильний вибір для себе. Заради себе, своїх дітей і онуків. Нинішнє голосування буде своєрідною перекличкою наших прихильників. Ми перш за все маємо на меті досягнути миру в країні, але на наших умовах, і забезпечити українцям гідне життя.
Про шанси Кошулинського
Я впевнений, що Руслан Кошулинський має шанс пройти до другого туру. Адже прихильників націоналістичної ідеології в Україні – 10-15%. А цього буде достатньо для проходження у другий тур. А там, за дослідженнями соціологів і експертів, він перемагає будь-кого. Бо на нього нема жодного компромату. Якщо у Порошенка антирейтинг – 60%, то у Кошулинського – всього 6%.
Україна – багата держава. Ми можемо жити по-людськи. Але через олігархічну систему управління і економіки живемо як худоба. На низькі пенсії при високих тарифах і цінах і при постійній брехні з боку влади.
Зустріч Олега Тягнибока з новокаховчанами тривала біля двох годин. Вона проходила в рамках агітаційної поїздки політика по Півдню України.
