У ПТУ № 14 міста Нова Каховка лише семеро учнів погодилися навчатися за російськими програмами. Усього в училищі вчиться 415 чоловік. Такі дані наводяться у соцмережах закладу.
Різниця у навчанні
Як розповідає кореспондент Novakahovka.city, навчання у окупантів відбувається дистанційно у вигляді пересилання тексту-конспекту до чату. Цим займаються вчителі-колаборанти. Окрім того, у місті час від часу фіксується присутність учителів, що працюють на РФ, у будівлі агроколеджу.
Також учні, які погодилися навчатися у захоплених закладах професійної освіти, отримують стипендію від окупантів. Але саме навчання є профанацією без лекцій, оцінок і повного штату серед вчителів.
Тим часом навчання у чотирнадцятому ПТУ відбувається за українськими стандартами, проходять зум-начитки, проводяться оцінювання й практичні роботи.
Студенти розповідають про умови навчання
На фейсбук-сторінці закладу адміністрація ділиться досвідом навчання та життя своїх учнів в умовах війни й окупації:
РУСЛАН, Чаплинський р-н.
Повідомлення викладачеві:
«Вибачте, що пропав на трохи, але у мене новий телефон, старий забрали орки разом із паспортом, бо знайшли у мене вірші про ЗСУ.
Погрожували вбити та казали, що у кращому випадку заарештують і посадять на 15 років, але, дякуючи Богу, відпустили, наказавши не те що не писати, а навіть думати про нашу армію і Україну. Тепер так і називають мене «молодий Шевченко»
НАТАЛКА, Бериславський р-н
Повідомлення класному керівникові:
«Вибачте, що не відправляла роботи, були деякі проблеми з проживанням. Батьки перевезли нас у більш безпечне місце, бо Львове обстрілюють постійно. Але ми (нас троє – двоє братиків і я) живемо у малесенькій кухоньці розом з бабусею і її подругою. Братам зробили ліжко з тюків, а я сплю на розкладачці. Телефон один на трьох. Тому ще раз перепрошую, що будуть затримки з уроками і не завжди можу бути на зв’язку»
Світлана, Новокаховська громада
Повідомлення класному керівникові:
«Це сталося вранці, о 07:15, батьки вже поїхали на роботу, я була одна, у такий час ще спала, коли почула звуки, які мене насторожили. Я дуже злякалась, але відразу зрозуміла, що це солдати. Двоє, звичайно ж, озброєних, уже були біля будинку: вони перелізли через ворота.
Я вийшла швидко, щоб не вибили двері чи вікно. Один із них сказав: "Ой, девушка, не пугайтесь, это мы", - і попросив документи. Я дала їм паспорт. Він уважно його роздивився і перепитав скільки мені років.
Коли я їх «проводжала» з двору через хвіртку, то мій собака почав на них кидатися. Я зрозуміла, що ці двоє залізли до двору, а ще двоє ще були за двором — чекали. Один із них сказав: "В следующий раз собачку нужно на колышек". А я подумала: «А що, буде слєдующий раз?»
У мене тремтіло усе тіло, не лише душа…
НАСТЯ, м. Херсон
Добрий вечір, вибачте, будь ласка, кілька днів взагалі не була в місті, їздила у своє село, щоб взяти хоч якісь зимові речі, та все трапилось не так, як гадалося: просиділа там три дні у підвалі, тому що було дуже-дуже страшно.
Але вже наздоганяю втрачене, вибачте, будь ласка.
Світлана, Новокаховська громада
Цитати студентів
Дистанційне навчання — це завжди складно, а навчання в умовах війни — завдання із зірочкою.
На початку війни навіть не думала, що зможу якось навчатись, але наші викладачі доклали максимум зусиль, щоб навчальний процес не зупинився. Перші місяці були не такі складні для мене, а вже пізніше почалися проблеми: зникав зв'язок, а з ним і інтернет, разом з тим почалася продуктова криза, тому разом із майстром ми шукали альтернативу, щоб відпрацювати програмовий матеріал. Так закінчився наш перший курс. Ми мали б поїхати на практику, де б відчули всю роботу кухаря, набратися б першого досвіду роботи на підприємстві, навчилися б роботі у команді, але не судилося...
Другий курс розпочався ще складніше. Почались перевірки, обстріли, відключення світла та інтернету. Попри все ми продовжили навчання. Можливість систематичного виконання завдань почала зникати, тому вони час від часу накопичувались, а сил на їх виконання іноді важко було знайти. У нас майже місяць не було інтернету, тоді я ходила до сусідів і там проводила більшу частину свого дня, щоб навчатися.
Окупація триває. З кожним днем стає все важче морально. Не знаю, де я ще беру якісь сили на навчання, бо вже зовсім втомилась від усього, але знаю точно, що попри всі складнощі я отримаю свою омріяну професію.
Скриншот пояснення
ІВАН, Херсонщина
У нас немає електрики і дуже часто. У мене на комп’ютері вже згорів блок живлення, я знайшов новий і замінив. Намагаюся навчатися якнайкраще. Але це дуже складно. Сподіваюся на кращі часи…
АНТОН, Херсонщина
Переписка в учнівській групі:
Якщо росіянам щось не сподобається у твоїх відповідях, вони б’ють по ногах, по ребрах і по голові. Залишаються великі синці. Але найбільш боляче – прикладом по голові. Перевірено на собі…
СТАНІСЛАВ, Херсонщина
Повідомлення для класного керівника:
У нас перебили дроти для інтернету, робити його ніхто не хоче, світло дали вперше за добу. Я зараз стою на сусідній вулиці, якщо зараз мене побачить хтось із російських військових, мені кінець.
Максиму у двір прилетіла ракета — немає води, газу, світла…
Вибачте, якийсь час не зможемо навчатися, але ми усе наздоженемо…
