Автор понад 40 романів, кількох збірок оповідань, п’єс, кіносценаріїв, нарисів, есеїв, виданих 15-мільйонним накладом двадцятьма мовами світу, лауреат Державних премій СРСР і УРСР Павло Загребельний розпочав свою творчу діяльність у селі Ключовому на Херсонщині на початку 1950-х років. Тут відбувалося грандіозне будівництво Каховської ГЕС і нового міста на Дніпрі, якому дадуть назву Нова Каховка.
Мав важкий характер
Київський письменник Олександр Сизоненко якось в одному з інтерв’ю кілька років тому згадував, що познайомився із Павлом Загребельним у листопаді 1950-го на будівництві Каховської ГЕС. Тоді в Каховці і Херсоні проходила нарада молодих письменників
– Павло подався туди набратись вражень для майбутніх творів, – розповів Олександр Олександрович. – Ходив будівельними майданчиками у довгому чорному плащі, який йому від батька дістався. За весь час ані слова не зронив. Мав дуже важкий характер, суворим був, завжди правду у вічі казав. Ми з ним постійно сварилися. Не пробачали один одному жодних слабкостей. А мирилися за чаркою віскі. Це був наш улюблений напій.
Перше оповідання Павло Загребельний з Юрієм Пономаренком написали за кілька годин. А перша книга майбутнього класика «Каховські оповідання» у співавторстві з тим же Пономаренком вийшла 1953 року. Збірка складалася з дванадцяти творів. Вона була видана видавництвом ЦК ЛКСМУ «Молодь» накладом 30 тисяч примірників.
Будівництво Каховської ГЕС
Шляхи до комунізму
Дослідники зауважують, що оповідання відзначалися більше нарисовістю, ніж художністю, а також композиційними прорахунками. По суті, це були газетні нариси із життя першобудівників ГЕС і нового міста та колгоспників навколишніх сіл. У героях оповідань вони впізнавали себе. У цих замальовках з життя переважає авторська розповідь та численні діалоги героїв. Ліричних відступів та інших позасюжетних елементів не густо. Твори сповнені тогочасного комуністичного пафосу, як-от: «Машина була прикрашена лозунгами, квітами. «Спасибі товаришу Сталіну за Каховське море!» бігли по одному борту великі чіткі літери. «Всі шляхи ведуть до комунізму» тягся впродовж іншого борта виразний напис».
Контролер-гідромеліоратор з оповідання «Зорі» Вася Терьохін мріє, що життя понесе його «на недалекі будівельні майданчики, де гудуть машини, скрегочуть бульдозери, ні на хвилину не вгаває веселий перестук теслярських сокир і задерикувате вищання циркулярок, де люди працюють, зрештою, а не сидять на лавочці, як дачники, або як отой сторож біля виноградників».
У книжці передано ритм і звучання епохи, описано реальні події, згадуються Британи, Каховка. Берислав, Асканія-Нова та інші населені пункти Херсонщини. У творах є розповіді про соціалістичне змагання, постанови партбюро, стаханівську школу, колгоспи імені Сталіна, Хрущова, Кірова, Ворошилова…
Титульна сторінка книги "Каховські оповідання"
Третя швидкість
Зрештою, автори показують як міняється життя людей у зв’язку з будівництвом штучного водосховища. Героїня оповідання «Море йде» Параска Харитонівна не вірить, що її село з новим клубом, фермою, школою, будинками опиниться на дні Каховського моря. Тому проганяє зі свого двору бригадира, який приніс їй цю звістку. Оповідання закінчується несподівано: баба Параска погоджується поїхати на оглядини нового місця для села, бо «море йде».
Звісно, у книжці є і низка зворушливих любовних історій. Диспетчера автобази Фросю з оповідання «Третя швидкість» називають Афродітою. До неї залицяється водій Толя Незабудкін, який вважає себе серцеїдом. Але марно. Дівчина закохалася у серйозного і вдумливого Андрія Поставного. Ходила з ним на лекції з міжнародного становища, до бібліотеки та до стаханівської школи. А скінчилося все досить прозаїчно: Поставному дали в Новій Каховці будиночок. Виявилося, що він одружений. До нього приїхала дружина з двома «вихрастими карапузами». Фрося пішла на курси водіїв, бо вирішила, що час їй вмикати у своєму житті «третю швидкість».
Картина "На Дніпрі". Полотно, олія.
Степ і море
Узимку 1953 року Загребельний разом з Миколою Чабанівським здійснив подорож по Півдню України через Херсон, Цюрупинськ, Каховку. Про це сам письменник згадував у статті «Малюнки до портрета» про М. Чабанівського. У романі «Тисячолітній Миколай» також є згадки про подорож до Херсона і Каховки.
У другій половині 1950-х років письменник видав кілька збірок оповідань та повістей. Чимало з цих творів – про Херсонщину. Наприклад, «Степові квіти» і «Новели морського узбережжя». Останню книгу писав улітку 1956 року на березі Джарилгацької затоки – там він відпочивав разом із Олександром Сизоненком і насолоджувався близькістю з «матінкою-землею».
– Він ходив на ринок за продуктами вдосвіта, готував сніданки, обіди й вечері, лаштував тент, натягуючи на палі простирадло, – згадував О. Сизоненко. – А впоравшись, сідав у холодку під кущем туї, розкривав блокнот і казав мені: «Ось послухай-но», – і читав шматок новели.
У цих творах почав поступово вимальовуватися стиль письменника – розкутість у слові і переконливість образів, глибоке проникнення автора у внутрішній світ героїв, нестандартні формотворчі елементи. Саме ці риси письма Павло Загребельний удосконалюватиме надалі – у повісті «Дума про невмирущого», в історичних романах «Диво», «Первоміст», «Роксолана», «Я, Богдан» тощо.
Примірник книги «Каховські оповідання» ми змогли знайти по міжбібліотечному абонементу лише в науковій бібліотеці ім. Вернадського в Києві. Нині скан збірки в електронному вигляді є у Центральній міській бібліотеці Нової Каховки (вул.Затишна, 26 (Піонерська), тел. 4-34-13).
Цитати Павла Загребельного
· Людина створена з віри і розпачу. Коли відібрано віру, що лишається?
· Поради, та ще здалеку, давати найліпше, це не вимагає ні зусиль, ні мужності, ні витрат.
· Мудрого не зламає лихо і не зіпсує щастя.
· Самотність зіткана зі спогадів.
· Війна ламала всі уявлення про добро й зло, про радість і смуток, про надію й розпач.
· Що досконаліша істота, то вразливіша вона до страждань.
