Каховчанка Ольга (ім’я змінено) проживала в окупації більше півроку. За цей час вона стала свідком розгону протестів, викрадення людей, обшуків та погіршення гуманітарної ситуації в місті. Свою історію вона розповіла NovaKahovka.City.
Зустріч з окупантами
Спершу росіяни рідко з’являлися у місті. Вони переважно контролювали дороги. На мітинги окупанти приходили в цивільному.
“Перший час все було більш-менш. Ми чули, що бої йдуть десь поряд. Військових ще не було в Каховці або так здавалося. Вони в основному були в Новій Каховці.
Уперше я особисто стикнулася з двома окупантами на мітингу. Місто у нас невеличке, я знаю майже всіх людей плюс-мінус свого віку. Тим чоловікам було на вигляд до 35. На мітинг я пішла з подругою, її мамою та другом. У нас було багато плакатів, один з них сягав до двох метрів з написом "Русский корабль иди на х...". Ось стою я і якийсь мужик до мене звертаються: "Девушка, девушка, а вы откуда?"
Один із мітингів у Каховці в березні 2022 року
Я подивилася на нього і одразу зрозуміла, що він не наш. Бо наші як мінімум не спитали б таку дурню.
Кажу: Отсюда!
Він: Откуда отсюда?!
Я: Ну отсюда.
Він: З Нової Каховки?
Я: Ні, з легендарної Каховки.
Він: Ахпх, а чем же она легендарная?!
Я: Ну был бы ты местный, знал бы.
А потім я почала кричать "Валя, Валя, тут московити!"
Вони тікали так швидко, що тільки ми їх і бачили. Потім тих московитів наші жінки побили трохи в іншому місці”.
Патріотична фотосесія
Після заборони на мітинги та викрадення активістів, росіяни почували себе в місті вільніше. Вони часто ходили в цивільному та намагалися познайомитися з нашими жінками.
“Ходили кучками, не менше трьох людей. Зазвичай на їх: "Познайомимося?" - я просто відповідала: "Ні". Потім мовчки йшла. Мені щось грубе кричали вслід і свистіли. Декілька разів я була не в гуморі, коли окупанти підходили. Може, мені щастило просто. Іноді на мою зухвалу реакцію вони дуже сильно губилися і не знали що робити".
Каховка, набережна
Навіть попри заборону мітингів, Ольга вела свій, мирний спротив.
“Був випадок, коли дуже захотілося зробити патріотичну фотосесію на березі. Ми (з друзями) дивилися, щоб не було людей, а прапор ховали. Але на останніх фото повз нас пройшли якісь люди. Я їх раніше не бачила в місті. Вони подивилися, нічого не сказали, потім відійшли, озирнулися, і почали дзвонити комусь. Ми швидко пішли звідти. Через десять хвилин з того місця, де ми були виїхала "военная милиция" і проїхала повз нас. Не знаю збіг, чи ми вчасно втекли, але минулося.. Ми вже були на інший вулиці. Поліцейські подивилися на нас дивно, але проїхали далі”.
Обшук у сусідів
Російські військові активно шукали всіх причетних до силових служб. Так, Ольга стала свідком обшуків у своєму будинку.
“Через два тижні російські силовики вломилися до мого під'їзду, - згадує Олька. - Я жила на першому поверсі, на той момент з другом. Ми сиділи в різних кімнатах, коли хтось почав сильно бити у вікна. Зазвичай, коли до нас приходили знайомі, то стукали у вікно, бо домофону немає. Може, тому хлопець відчинив вікно, що думав це хтось із наших, а там стояв БТР і дуже багато людей у формі. Всі озброєні, в броніках. Наставили автомати на вікно.
Примусили відкрити під'їзд. Хлопець пішов. Я трошки сонна була, не одразу зрозуміла, що відбувається. Вони його відштовхнули і відчинили двері моєї квартири. Не знаю про що вони подумали, але побачивши мене, окупант зробив крок назад, хоча вже поставив ногу в кімнату.
Я не знала що робити і просто сказала "Що за х••ня?!" Один з них спитав у хлопця^ "Ты живёшь з супругой?"
Потім до них дійшло, що вони помилилися адресою і почали виламувати двері поряд.
По сусідству жили дві бабусі. Одна з них повністю паралізована. Інша теж ледве ходила.
Сусідка не хотіла відчиняти, їй було дуже страшно. Ми намагалися вияснити, що саме hjcszyb хочуть.
Ми змогли домовитися, що бабуся відчинить двері, але щоб з нею були більш м'які, бо в неї хворе серце. Один військовий, який до мене збирався зайти, дійсно нормально балакав з нею. Казав спокійно, що їм треба перевірити дім. А деякі вели себе, як зазвичай. Вони продивилися квартиру, перевірили телефон і пішли".
Потім Ользі довелися принести бабусі ліки, бо в неї судомило серце. Як виявилося вони шукали її сина.
Рішення про виїзд
Коли Ольга заспокоїла бабусю, у неї самої почалася паніка. До неї дійшло, що могло б бути, якби вони зайшли до її квартири.
“У мене вдома була українська символіка, балони з фарбою, якими робилися написи по місту "ЗСУ поряд" і т.д. Були заготовки для "узвару" як ми називали його, щоб ніхто не зрозумів що це”, - розповідає жінка.
Зважаючи на тиск та відверто репресивні заходи російських окупантів, вона зважилася на виїзд.
Дорога з окупації
Виїжджала через Мелітополь до Запоріжжя. Їхати не дуже хотіла, вірила що ось-ось і ЗСУ звільнять Каховку. Але подруга не давала спокою і все ж таки умовила виїхати. До того ж, все в окупації стало дуже дорогим, ліків не було, навіть гігієнка була жахлива і дорога. Роботи також не було. Якщо раніше люди могли ходити на поля працювати, то росіяни зайняли все і ходили туди самі. Вочевидь, у них теж було сутужно з грошима.
“До самого Мелітополя доїхали нормально. Я їхала з абсолютно незнайомими мені людьми. У місті почали зупиняти на кожному блокпості. Перевіряли машину, питали куди їдемо. Люди радили казати, що їдемо до когось в гості.
Дорогою ми бачили багато розбитих танків. Доїхавши до Василівки, здивувалися, як багато в черзі машин.
Під самий вечір ми встали в колону до виїзду, нас обшукали, перевірили телефон у чоловіка. У мене і у жіночки не просили. Також вони питали, де чия сумка, але мою не чіпали”.
Біженці на розбитій заправці біля Василівки. Серпень 2022 року
Вночі небо було червоним від спалахів
Одразу виїхати не вдалося. Залишилися ночувати на заправці. Вночі небо було червоним від спалахів, бачили, як пролітали снаряди. Вранці знов намагалися виїхати, але змогли лише під вечір.
Їхали через села. Дорога була жахливою. Будинки майже всі розбиті. Де-не-де бачили місцевих у подвір'ях.
“Коли доїхали до першого нашого блокпосту, всі були неймовірно щасливі, почали плакати. У нас перевірили документи і попросили зачекати інших. Сказали, що зараз збереться колона і нас всіх проведуть до волонтерського пункту. Там зустріли волонтери і поліція. Записали нас, сказали де можна поїсти, куди йти, якщо треба десь переночувати, або пожити”.
Зараз Ольга перебуває у безпеці і активно відслідковує новини у рідній Каховці.
Нагадаємо, окупанти продовжують викрадати цивільних українців. Нещодавно Novakahovka.City розповідала про таку історію.
