До війни він працював у сфері обліку та аудиту. Перші місяці війни застав в окупації, тому і вирішив піти до лав ЗСУ. Які тепер плани і звички у новокаховчанина?
Зараз я військовий
У нормального військового завжди дві родини. Якби ми з вами розмовляли роки два тому, я б казав, що дуже сумую і тільки про рідних і думаю. Але зараз я військовий. І в нас все трішки інакше. Перша моя родина — це дружина, батьки, діти. Друга — це підрозділ, в якому служу. Я знаходжуся на бойовій посаді і виконую бойові задачі.
Мені досить знати, що у моїх все нормально. Поки я на війні, то намагаюсь дзвонити рідним кожен день. Якщо це неможливо — то даю про себе знати одразу, як з'являється можливість. У мене кращі на світі батьки. І дружина, яку я обожнюю.
Подзвонив, дізнався, що у батьків та дружини все гаразд, всі здорові, все нормально — і цього вистачає. Можна перемикатися на вирішення проблем бойових побратимів.
Ми надивились на окупацію
У нас є певна проблема з ротаціями, але немає проблем з відпустками. У мене була можливість відновлюватися, бо я в гарній бригаді. Це десять днів — через п'ять-шість я вже рвався назад. Мабуть, це професійна деформація особистості. Частина людей, що були мобілізовані з лютого 2022 року, знайшли себе на цій війні. Я з їх числа.
Я був трішки адреналіновим наркоманом ще в цивільному житті. Це один з факторів, чому я тут. Ще — ми надивились на окупацію. І що там творять росіяни. І війна має трішки особистий характер.
Я прийшов сам в Збройні Сили. І сім'я мене в цьому рішенні підтримала. Навіть, коли я сказав, що приєднуюсь до елітного роду військ. Мені ще пропонували йти в сапери, але якось я вирішив, що це вже буде занадто для моєї сім'ї.
Мені вистачає мотивації і підтримки. Плюс в мене чудовий командир та класний підрозділ, який мене гарно прийняв. Коли ти впевнений в тих, хто з тобою поряд, воювати звісно набагато цікавіше.
Є два шляхи
У мене нема планів. Останній мій план — дожити до осені. І я його успішно виконую. Я і до війни цінував життя. Зараз — ще більше. І набагато більше ціную корисних людей. Мабуть треба пояснити. У нас країна, і ми разом з нею, стикнулися з екзистенційною проблемою. На жаль, нас хочуть винищити. І тут в кожного є два шляхи: або бути корисним, або бути баластом. Я ціную і військових, і цивільних, які для себе обрали шлях бути корисними. Хтось воює, хтось волонтерить, хтось на Заході допомагає в адвокації зброї, хтось намагається трішки привести до тями наши тили.
Аптечка зі мною
З'явилися нові звички, яких раніше не було. Падати на землю, коли щось вибухає або стріляє, та й в цілому трішки нервово реагую на гучні звуки. Аптечка більшість часу зі мною. Ну й дві контузії теж дають про себе знати.
Некомфортно, коли нема зброї поряд. Але це вже результат участі безпосередньо в бойових діях. Бо зброя, яка завжди під рукою, рятує життя. Доходить до того, що зараз оформлюю дозвіл, щоб придбати власну. Є декілька звичок, які обумовлені приналежністю до війська. Військова форма диктує правила поведінки. До цього привчають ще в нормальних навчальних центрах. Віддавати честь, стояти за стійкою "вільно". Банально на світлофорі я стою у стійці "вільно".
Фото з відкритих джерел
Жетон-смертник і годинник — не знімаю навіть в душі. Якщо купую запальничку, то тільки турбінну, бо вона не дає яскравого полум'я, коли працює. Якщо в цивільному житті я купував сигарети пачками, то зараз блоками, бо невідомо, де будеш завтра. Якийсь запас купюр завжди тримаю при собі, бо завтра можеш опинитися там, де немає зв'язку, терміналів і безготівкового розрахунку.
Плівку-клапан для штучного дихання я ношу з собою в аптечці. Звичайно на "нулі" штучне дихання робити навряд чи будеш. Але всяке буває. Як казав один мій знайомий бойовий медик — майже 100% хлопців, що пройшли через "нуль", мають як мінімум одну контузію. І так, це буде проблема.
Завжди зібраний рюкзак і спальник. Бо через годину можу готуватися їхати виконувати завдання.
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телаграм
