531-й день війни вона живе в окупації. Виїхала з підтопленої Корсунки Новокаховської громади до сусіднього села, як і частина односельчан, які і досі перебувають в окупації. Чути звуки вибухів і коментар жінки: “Оце, чули, стріляють по Корсунці”. Хтось виїхав за 12 км від села, а хтось переїхав до Краснодару чи за кордон. Далі пряма мова від очевидиці.
Зараз багато хто з корсунчан знаходяться у Маслівці чи Обривках. Ті, хто виїхав, дали можливість заселитись по хатах, які залишились вільні. Звичайно, сільчани навідуються до своїх хат, щоб там трохи прибрати і забрати речі, які ще збереглися. Сьогодні вранці були обстріли Корсунки, зараз он, чуєте як стрельнули? І вчора десь об 11, було десь прильотів 30 по домах. А сьогодні ми тільки приїхали, завезли знайомим води. Забрали моїх батьків, бо падало прямо поруч, ледве втекли.
Світла немає, оскільки в кожного своя вода була, колодязь і мотор. Після потопу все залило — води немає. Газу немає. Наприклад, у нас був приліт біля хати, газову трубу перебило і дірки в ній.
Заїжджаємо у провулок і бачимо електричні дроти валяються на землі. На половину Корсунки від лісу до центральної вулиці там включали світло на пару годин, а в будинках ближче до річки світла не було. По набережній вулиці, якщо залишилося чотири дома нової постройки, то вони й вцілили. А інші з бутового каменю усі накрило дахами.
Корсунка під час затоплення
У нас в хаті води було по стелю — це на третій вулиці. А на набережній хата подруги була затоплена вище даху.
6 червня ми прокинулися о 20 хвилин на третю ночі. Чоловік каже: “Щось шумить сильно і крики біля річки “Помогите”. Я вийшла, послухала і чую шум, такий як звук водоспаду і кричать “Помогите, помогите”, — це російські солдати кричали, вони були розташовані на береговій лінії біля насосної станції.
Спочатку вода йшла повільно. А потім о 7 вибухнуло ще, здається, один шандор. І тоді вода хлинула великим потоком. Ми виїхали з дому на машині о 7.30, бо вода вже затікала з одного боку провулку та іншого. Їхали по воді, було по колеса автомобіля. До останнього сиділи, думали: “А раптом минеться…”
Виїхали до села, яке вище знаходилося по течії. Через знайомих знайшли будинок, в який пустили. Хозяйка живе в іншому селі, тому сказала: “Живіть скільки треба, а там побачимо”.
На нашій вулиці 10 будинків в Корсунці, наш вцілив. (вибух) Ой, стрельнули знову. Є кілька будинків на нашій вулиці, які сильно зруйновано, їм прямо в дім прилетіло.
Підтоплена Корсунка
Про евакуацію знаємо, читаємо у соцмережах. Бувають моменти, коли сильно хочеться виїхати. Але потім подумаю, у нас літні батьки є. Можна було б своєю машиною виїхати, але ...
Нових звичок немає, страшно та й все. Раніше жили майбутнім, старалися, бо є діти і внуки, будували плани. А зараз навіть забуваєш який день чи число, бо щодня одне й те саме.
Настрій свій підтримую дзвінками до дітей та онуків. З продуктами все нормально, у нас сусіди хороші: у когось купуємо, хтось своїм поділився за роботу, яку ми зробили на городі.
Довелося оформити російську пенсію. Купуємо продукти: і сало, і м’ясо і зелень, тому що своя вся пропала. Було 15 соток землі, все було посаджено — і картопля, і помідори, все пропало.
Корсунка завжди була орієнтована на торгівлю. Тут жило багато приїжджих людей, кожен сам по собі був. Більше половини були так налаштовані, що прийде Росія, ми так хочемо торгувати, будемо все добре. І всі так швидко змінюються, шапки перекручують. Багато виїжджали в Краснодар. Молодь виїхала за кордон і в Росію.
У Корсунці більше було приїжджих, які трималися само по собі. Щоб хтось пропонував допомогу, бо у тебе горе, я тобі допоможу, а ти — мені, я, наприклад, не бачила. Мені здається в Маячці більше корінного населення, то там люди більш дружні. Ми переїхали сюди з Рівненщини. Батьки купили в Корсунці дім, живемо тут більше 45 років. Як би там не було, життя продовжується.
(вибухи) Знову стріляють по Корсунці…
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
