Вони прожили в окупації 16 місяців. А потім, наважилися виїхати до дітей в Європу, які вмовляли їх весь період виїхати у безпечне місце, бо хотіли їх бачити живими. Батьки вже й самі втомилися чекати визволення. Довелося залишити усе, що було нажито за 50 років активного життя — квартири, дачі, гаражі, човни. Історія про двох пенсіонерів 68 та 66-річного віку.
Герої з безпекових питань попросили залишитись анонімними. Далі журналіст novakahovka.city описує розповідь від першої особи.
З України до Іспанії
З Нової Каховки ми виїхали 19 червня 2023, бо вже втомилися чекати. Прожили з жінкою в окупації рік і чотири місяці. Діти робили нам маршрут від готелю до готелю. Завдяки їм, ми побачили Європу, бо ніколи нікуди не виїжджали. Точніше, я по роботі їздив, а от жінка ніде не була. Виїжджали самостійно машиною. Спочатку виїхали до Росії, потім до Грузії, а далі — в Туреччину. Доїхали до Греції, а потім замовляли квиток на паром, переїхали в Італію, а далі — в Іспанію.
Коли їхали по Туреччині, то рухалися біля моря. Бачили гарні пейзажі і краєвиди. У нас вийшла подорож, такий подарунок зробили нам діти.
У Європі ми побачили як люди живуть. Було сумно і прикро, що у нас в цей час війна, а в інших країнах люди продовжують насолоджуватися життям. Тяжко було виїжджати з думкою, що покидаємо рідні міста. Але вже в дорозі більше звертали увагу на те, що навколо. У поїздці підвела машина, система охолодження вийшла з ладу. Харчувалися на заправках та в кафе. У деяких готелях був сніданок.
Втомилися чути вибухи
В окупації під час вибухів наша собака Бєлка ховалася у ванній. Було страшно, але в підвал ми не бігали, сиділи у коридорі. Набридло чути ці вибухи. У жінки діабет, а мені потрібна операція. Тому й наважилися на виїзд.
На блокпостах, коли бачили, що ми їдемо з собакою, нас питали, куди ми її веземо. Кажу: “На відпочинок”. Військовий: “А я думав на виставку”. Для військових говорили, що їдемо у місто-курорт в Росії Нальчик (столиця Кабардино-Балкарської республіки).
Нас не перевіряли, хоча на кордоні при в'їзді в Росію військовий бачив мій ноутбук і телефон. Він подивився речі в багажнику і пішов. Розповідали, що декого водили на допити. Може, це від віку залежить — нас не перевіряли.
Окупанти пограбували дачу
У Корсунці затопило перший поверх нашої дачі. А на другому — поселилися російські військові. Усе там пограбували, повикидали речі, все порозбивали — від посуду до дверей. Постріляли з автоматів каструлі у дворі. Їздив на дачу, щоб забрати свої речі. В останній п’ятий раз, коли приїздив, то вони мені сказали: “Дед, ты больше сюда не приезжаешь. Мы тебя не пустим. После тебя сюда прилеты бывают”. Я їм кажу: “Які прильоти? Я що з телефоном сюди їжджу, чи що?” Не розумію, для чого було псувати речі.
Захист завдяки накопичувальним страховкам
Зараз з жінкою ми живемо за 50 км від Барселони, біля дітей. Добре, що свого часу зробив накопичувальну страховку собі і дружині у двох міжнародних компаніях. Тепер живемо завдяки цим виплатам і додатково державним пенсіям. Якби не вони, то відчували б себе жебраками на старості літ у чужій країні. Добре, що колись прийняв ці рішення — хто ж думав, що колись доведеться залишити усі статки, нажиті за 50 років.
Ми живемо у квартирі, яку нам орендують діти. Спілкуємося з іспанцями через перекладач у телефоні. Жодних мовних бар’єрів немає, перекладач усе робить. Щоправда, сумно. Зранку і ввечері гуляємо з собакою Бєлкою. Сієсти вона дотримується. Завдяки інтернету є можливість спілкуватися з сусідами та друзями.
Повертатися додому не плануємо. Якщо воїни ЗСУ депутатів і владу не поставляють на місце, то куди повертатися — в злидні? Нам залишилось, може, десять чи менше років життя. Усі плани життя окупанти поламали: басейн, озеро, гриби, відпочинок на рибалці. Куди повертатися?
Надіслати анонімно новину або історію: [email protected]
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
