Штурмові операції через Дніпро, важкі евакуації, щоденні бої за вигідні позиції на узбережжі та островах, артилерійські дуелі і рої дронів з обох боків — усе це реалії широкої смуги фронту на південному напрямку.
Проте через тотальну закритість південного напрямку суспільство здебільшого не знає, що відбувається на Херсонщині, окрім кадрів зруйнованих сіл і міст на правому березі.
Журналіст видання “ҐРУНТ” Іван Антипенко поспілкувався з кількома військовими, які працюють по узбережжю, на островах та брали/беруть участь у різних операція цього року. Один із співрозмовників — офіцер бригади ТрО, який погодився розповісти деякі деталі на правах анонімності. Ось що він розповів.
Про спроби закріпитися на лівому березі.
– З перших спроб зайти на той берег були втрати позицій, потім їх повернули. Глобальних успіхів немає. Хлопці, звісно, готові, але наразі у противника більше артилерії, більше техніки, FPV, комплексів розвідки.
– Безпосередньо з піхотою противника у стрілкові бої не вступали. Були спроби просування на лівому березі. Нас відсікали мінометами, АГС-ами. Вся група повернулася з контузіями. Ми працювали з силами ССО, їм дісталось більше.
– Хлопці круті, звісно, але ніхто не очікував такого розвитку подій. За цей час, що ми тут, декілька разів намагалися так просуватися. Спочатку це було неочікувано для противника. А далі вони швидко навчилися на помилках.
Про просування морпіхів
– Морпіхи — красавчики, двіжанули. В них є втрати загиблими, пораненими, але вони намагалися максимально прорватися.
– Хлопці спілкувалися з місцевим населенням. Деякі прийшли з донецького напрямку, кажуть, що там зустрічали більше проросійських настроїв. А тут люди казали: «якщо треба з мого подвір’я влупити артою — влупіть, аби цю гниду гнать»
– Форсування річки, просування по плавнях – це дуже складно, особливо без належної арт-підготовки, без переваги в повітрі. Ми знаємо, що там є певні успіхи, потроху вони рухаються, проте наражаються на сильний спротив.
Про ситуацію біля Антонівського мосту
– Спочатку хлопчики відпрацювали максимально по самому узбережжю, зачистили. І потім вже з прикордонниками почали заходити наші сили. Прикордонникам дуже дісталось біля “Наірі” (придорожнє кафе за Антонівським мостом у напрямку м. Олешки).
– Там були загиблі, на жаль. Але вони тоді зробили все надзвичайно круто, максимально відвели на себе увагу, дали можливість зайти іншим підрозділам на той берег. Зараз там руїна.
– Наші чистили “зеленки”, де перебував противник, а ці гниди херачать усе, що викликає підозру. Гадаю, ні для кого не секрет, що відбувається зараз у Кринках — просто пустир. Те саме з усім лівим прибережжям. Плюс підмило все після підриву Каховської ГЕС.
– Сіра зона — від Антонівського мосту до Олешківського (через р. Конка). Там прямий відрізок дороги. Тобто будь-який СПГ, кулемет, танк чи ще щось позиційне, воно не дасть працювати техніці.
Про роботу взимку
– Багно, дощ, переохолодження — це заважає. Коли одяг мокрий, йде шалена тепловтрата. В наших умовах окопні свічки можуть більше нашкодити. Якщо не сховатися повністю, то ворожий птах з теплокамерою побачить їх і там рознесуть все.
– Потрібні полегшені плити, хімічні грілки, одяг з вітро і водозахистом, гідрокостюми. ЧОВНИ. ЧОВНИ. ЧОВНИ. І сильні мотори до них.
Які думки напередодні Нового року?
– Немає жодних думок з приводу цього. Як минулого року на позиціях Новий рік святкували, так і в цьому все буде в роботі. Ну, а кожен вирішує сам, як витрачати кошти, як розпоряджатися своїм часом і що робити на ці свята.
– Дуже хотілося, щоб ті, хто адекватні, відсвяткували і трошки розвіялися, а ті, хто на економічному фронті, чи якомусь культурному, музичному, чи ще якісь там хапуги — йшли нах*й.
Про противника
– Їх не можна недооцінювати, вони швидко вчаться, зробили великі висновки. Але дякуючи нашим медійникам, особливо “Єдиному марафону”, людям привили думку, що проти нас воюють “чмобіки”, “чмоні”, непідготовлені, а в нас усе добре.
– І таким чином вони розслабили більшу частину населення. Але за той час, що ми беремо участь в бойових діях, ми жодного разу не стикалися з “чмонями”.
– Десантники, морпіхи з шаленою мотивацією вбивати наших пацанів, цивільних, нищити населені пункти. Вони воюють дуже жорстоко і вони підготовлені.
Про перемогу
– Повернення, в першу чергу, додому, бо дім зараз в окупації. Але чи відповідає слово «перемога» тому змісту, який ми вкладаємо? Я би так назвав — досягнення мети.
– Зруйновані міста, зруйновані долі людей — це не перемога. Але вийти на свої кордони, повернути свою територію і максимально сприяти відновленню країни — це, напевно, єдина мета, яка зараз може бути.
Про втому
– Враховуючи, що з перших днів в цьому всьому… Я не знаю, що тобі сказати з цього приводу. Заї*алися дуже сильно. Іноді відмерзаєш так, що потім по кілька днів не можеш зігрітися.
– Так, хлопці пхнуть, бо розуміють: якщо вони здадуться, дадуть слабину, то буде ще гірше. Доведеться витратити ще більше ресурсів, покласти ще більше життів, щоб повернути втрачене. І всі на характері ї*ашать.
– Знаю людей, які більше року без ротації. Багато хлопців, які давно воюють, кажуть: які перемовини? Давайте ї*ашить руsню, бо нащо тоді все це? У багатьох принцип — до останнього. А так — ні, військові не втомлюються. Вони закінчуються.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
