Вона виїхала з донькою з Олешек 22 вересня 2023 року, після окупації, вибуху на Антонівському мосту та підриву ГЕС, арештів односельчан. Тендітна жінка, з якою я познайомилась у Києві на одному з заходів для активних громадян. Вона просила не розкривати своє ім’я, то назву її Марією.
Розбитий град під вікном
— Після того, як ми подали заявку на безкоштовну евакуацію, мені передзвонили через півгодини і сказали, що їхатимемо 22 вересня, тобто сьогодні. Я думала це буде довго, може місяць чекати. І нам довелося терміново шукати машину, щоб доїхати до пункту збору — у Гопрах. Як раз знайомий їхав через Олешки і підібрав нас з донькою. Пам’ятаю, який стояв сморід після затоплення.
Марія згадує перший день як кадри зі страшного фільму. Її будинок стояв недалеко від Антонівського моста, де стався бій. “Глянула у вікно, а там стоїть розбитий Град”. Жінка згадує як бачила багато військової техніки, яка гуділа і все йшла та йшла до міста колонами.
— Вертоліт літав на рівні третього поверху і десант висаджувався. Кадри як у поганому кіно, — розповідає Марія, — я навіть не встигла тоді ще злякатися, просто не могла повірити в те, що відбувається, сприймала як дурний сон.
Жінка згадує як вийшла у магазин і над будинком пролітав літак зі спалахами (маскування військової техніки — ред.): “Ми всі в магазині присіли, бо подумали, що це обстріл, були такі вогники. Не знаю, ми не зрозуміли, що то були. Може, для того, щоб їх не виявили”.
“Ми квартиранти”
— Коли наш мер Євген Рищук повернувся з відрядження до Олешек, ми зробили гарячу лінію. Він повертався, коли міст вже було перекрито і не міг проїхати спочатку, і повернувся вже в окуповане місто. Ми приймали запити громадян на гарячу лінію з переадресацією на того, хто чергував на гарячій лінії, — розповідає Марія.
Питання стосувалися патрулювання міста, вирішення побутових питань, спроби мародерства, коли відчули, що не було поліції. А коли окупанти зайшли в місто, то почали спонукати патруль до співпраці, але хлопці відмовлялися і тоді їх забирали. Забирали телефони і бачили, хто на гарячій ліній працював, хто патрулював, хто був активним. Потім почалися арешти, і люди стали виїжджати, у кого була можливість. Це рятувало місцевим мешканцям життя.
— Бо коли почалася підготовка до референдуму, то людей за місцем реєстрації не було. Ті, хто міг здати, вони не знали, хто де знаходиться. Були спроби перепису, то говорили, що ми квартиранти. А пізніше під час обходу дворів російських солдатів з автоматами, ми спробували не відчиняти.
Марія розповіла, що солдати в основному заселялися у квартири на верхні поверхи. “Коли ми приїхали, щоб деякі речі забрати зі свого житла, то сусідка розповіла, що окупанти намагалися відкрити нашу квартиру, то вона сказала, що опалення не працює. І солдати відповіли: “Бабушка, нам надо будет, мы починим”. Але розвернулися і пішли.
Жінка ділиться, як солдати заселялися у пусті квартири вчителів і з особливою претензією ставилися до освітян, які викладали історію та українську мову. В одній такій хаті побували тоді, коли чоловік та онучка були вдома, а вчителька була чи в родичів, чи в сусідів. І їй потім передали, що сказав окупант щодо її вчителювання: “Таких, как вы, расстреливать нужно на месте”.
Наче ув’язнений на поселенні
Жінка згадує своє відчуття у рідних Олешках, коли місто потрапило в окупацію. “Було відчуття, наче ув’язнений на поселенні, бо навіть похід у магазин перетворювався на цілу подію”. Марія розповідає, що по місту пересувалося дуже багато окупантів з автоматами, тому населення намагалося сходити за покупками у першу половину дня. Після обіду місто наче вимирало. По селу через центр ніхто не ризикував ходити. А ввечері навіть світло намагалися не вмикати, щоб не привертати до себе увагу. Панував суцільний страх.
— Із кардинальних змін — нічого неможливо було спланувати — ні на завтра, на ні тиждень. Прожив день, та навіть мить, якийсь відрізок часу і відчув, що живий. У магазин прийшов, поспілкувався, хто що бачив, і це вже була подія. Знайомих зустрів на вулиці по дорозі — і вже легше, наче, як розвіявся, — каже Марія.
Найбільшою проблемою в Олешках була перевести в готівку гривні. На початку окупації деякі продавці ще приймали українську валюту, а згодом і для них це стало небезпечно. Тоді перейшли на рублі. Послуга переведення в готівку коштувала 10-13% від суми. На момент грудня 2022 року це було співвідношення 1:1 російського рубля до гривні. А з нового року 2023 вже почали ходити рублі.
Арешти і полони в Олешках
Найрезонансніша історія арешту пов’язана з ім’ям Олександра Зарівного. Він очолював ГО «Спілка учасників бойових дій – ветеранів АТО Олешківського району». Причина арешту у березні 2022 року — громадська діяльність в спілці учасників бойових дій. На початку вторгнення, зі слів очевидиці, щоб дивитися за порядком у місті самоорганізовувалися саме чоловіки, які воювали в АТО чи в Афгані. Доля Олександра Зарічного і досі невідома. Дружина Юлія Зарівна розкаже історію чоловіка медіа “Гривна”.
Марія згадує, що люди зникали о 5-й ранку. Вже було розуміння, якщо чути звук машини у цей час, то зникне ще хтось.
Таким чином зник ще один мешканець Олешек Сергій Котов — інструктор з водіння. Марія розповідає про нього як спортсмена культуриста, який активно займався громадською діяльністю. Історію його зникнення згадують тут і тут.
“Це був потік води, який зносив”
— Мені подзвонили і сказали, що прорвали ГЕС. Я не повірила, що таке відбулося. Коли знайома скинула фото, що частина міста було у воді, а частина — ні. Вийшло так, що вода обійшла місто, а потім зайшла частково. А потім дізналася, що все місто у воді, — розповідає Марія про дзвінок від знайомої, коли жінка знаходилася в іншому населеному пункті на Херсонщині.
Марія ділиться, що ще до затоплення у містян забирали човни, щоб люди не втікали через Дніпро. “Але знайомий все одно знайшов у когось човен і намагався врятувати людей, вивезти їх на сухі місця. Потім окупанти дізналися, де це і почали не пускати туди людей. Знайомий просив окупанта: “Дай мені висадити людей”. На що той відповів: “Это не люди. Сейчас всех постреляю”. Тоді шукали інші місця, щоб врятувати інших.
Олешки під час затоплення
— Місто було затоплено по дахи. Місцями ті, хто заліз на горище, не змогли вибратися і загинули. Дехто вибирався на дахи, за дерева трималися. Це був потік води, який зносив. Якщо хтось намагався схопити когось і підняти, то його теж могло знести. Потік води був сильний, хати розсипалися, — розповідає Марія.
У квітні 2022 вона виїхала в інший населений пункт, поки ще ходили автобуси на лівобережжі. І це рішення врятувало їй життя.
Адаптація ВПО
Поки жінка жила в окупації, то була у стані виживання. А як виїхали на територію вільної України, почали проявлятися захворювання і довелось відновлювати здоров’я. Спочатку лікарі не могли зрозуміти звідки кашель, а з часом виявилося, що це психосоматика і довелося звертатися до психолога.
Після кількох консультацій Марія ходила на заходи для ВПО у Простір “Вільна” та до другого психолога, а потім вирішила спробувати арт-терапію. Під час малювання почали виходити емоції та спогади, мені стало легше. Вийшла тема безпеки, виникли свої асоціації. Дехто думає, що арт-терапія це для тих, хто вміє малювати — це не так, це дуже гарна техніка, бо малювали не тільки фарбами. Перші три місяці йде тільки на те, щоб людина відійшла від окупації. А потім вже починається адаптація. Як мені пояснила психолог, що адаптація півроку тільки триває, коли людина планувала переїзд. А при вимушеному переїзді адаптація може і рік тривати.
Простір Вільна
Марія працює онлайн, її донька вчиться теж дистанційно. Саме простір “Вільна” дає їй зараз змогу знайти знайомих для спілкування. Серед них жінки, які вже пережили подібний досвід з Луганщини, Донеччини, Запорізької області, Херсонщини, тому більшість моментів їй не потрібно пояснювати. Кожен розуміє про що спілкуватися, як підтримати, про що питати, а про що ні. Такі простори існують для ВПО у різних містах України. Є наприклад:
Безпечний простір у Києві, Слов’янські і Покровську,
Вона Хаб - у Києві, Львові, Дніпрі, Ужгороді, Луцьку, Чернівцях, Одесі.
Жінка радить знаходити такі простори: "На мою думку, такі хаби і простори дуже важливі для адаптації, там не тільки можна провести цікаво час, але й знайти роботу та вирішити інші питання на новому місці проживання".
Розкажіть вашу історію: надіслати у чат-бот телеграму @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
