Україна відзначає 210-і роковини від дня народження Тараса Шевченка. Про його долю і творчість ми, здається, знаємо усе. Але продовжуємо відкривати маловідомі сторінки із життя поета. Ось одна із них - про те, як відомий на той час мовознавець Володимир Даль, який був родом із Луганська, автор "Толкового словаря живого великорусского языка".
Українську мову він вивчив ще в дитинстві у Миколаєві. Няня-українка Ганна навчала його пісень і вишивати. 1844 року, подорожуючи з Євгеном Гребінкою Полтавщиною, Даль писав своїй дружині: "Я охотно здесь разговариваю чудесным украинским языком... Язык малороссов сохранил свою первозданную, непосредственную простоту, силу и красоту". А 1857-го року він несподівано відіграв важливу роль у звільнення Тараса Шевченка із солдатчини.
Чиновник з особливих доручень
"Як побачитеся з Далем, — писав Тарас Шевченко із заслання 1847-го, у перший рік своєї солдатчини, приятелеві Василю Лазаревському, — то, поклонившись йому від мене, попросіть, щоб він благав В. Перовського (Оренбурзького генерал-губернатора. — автор) звільнити мене хоч би з казарми, тобто випросив би мені дозвіл малювати. Даль чоловік добрий, розумний і впливовий, він добре знає, як ми тут мучимося, і тяжкий гріх буде йому, якщо він не захоче замовити за мене хоч би одне слово".
Із Володимиром Далем вони познайомилися в Санкт-Петербурзі на літературних п'ятницях, які влаштовував у себе на квартирі український письменник Євген Гребінка. Він служив чиновником у столиці Російської імперії. Даль і Шевченко на ті зібрання часто навідувалися.
Портрет Володимира Даля
Володимир Даль декілька років був чиновником особливих доручень у графа Василя Перовського, і користувався його довірою. Через нього домігся, щоб Шевченка перевели на приватну квартиру. Та ще більше допоміг Даль у повному звільненні українського поета. Коли за 10 років Лазаревський був у службових справах в Оренбурзькій губернії, засланець Шевченко передав йому записку: "Звільнити мене від солдатчини може лише Перовський. У Перовського ж краще за всіх міг би клопотати Даль, особисто йому людина абсолютно близька". Колишній оренбурзький генерал-губернатор тепер служив у столиці. Лазаревський не зважився звернутися до Даля сам, а написав листа з проханням Шевченка. Володимир Іванович викликав його до себе:
— Розумні люди про такі речі міською поштою не пишуть. Що ви від мене втікаєте? — відчитав і запросив до себе в гості.
При зустрічі обговорили, як найкраще звернутися до графа Перовського, щоб визволити Шевченка. Свою участь у звільненні поета Даль обставив так делікатно, що той навіть і не здогадувався про його роль. "Єдиними винуватцями свого звільнення" називав лише віце-президента Художньої академії графа Федора Толстого і його дружину. Мабуть, тому Шевченко після прибуття із заслання до Нижнього Новгорода не одразу завітав до Володимира Івановича, який тут жив.
Зустріч Шевченка і Даля
12 листопада 1857 року поет записав у щоденнику: "Причепурился я и отправился к В. И. Далю. Но почему-то, не знаю, прошел мимо его квартиры". Може, мав докори сумління, бо якось негативно відгукнувся про збірку оповідань Даля "Солдатские досуги": "Заглавие ложное, у русского солдата досуга не имеется". А ще 44-річний поет саме закрутив роман з 15-річною актрисою нижньогородського театру Катрусею Піуновою. Володимир Даль же був відомий строгістю правил у таких справах.
Тарас Шевченко. Автопортрет
За п'ять днів Шевченко зважився. "Сделал визитацию В. И. Далю. И хорошо сделал, что я наконец решился, — полегшено записав у щоденнику. — Он принял меня весьма радушно, расспрашивал о своих оренбургских знакомых... и в заключение просил заходить к нему запросто. Не премину воспользоваться таким милым предложением".
Шевченко просив руки Піунової, але та відмовила. Поїхав до Петербурга. На прощання подарував Володимиру Івановичу автограф свого вірша "Рано-вранці новобранці". Більше з Далем вони не бачилися: за три роки поет помер.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
