Novakahovka.city продовжує тримати зв’язок з тими, хто залишився в окупованій Новій Каховці і розповідає світу про те, що відбувається у місті. Історія новокаховчанина, який залишився, щоб врятувати батьків і побачити окупацію на власні очі.
Рятував батьків з-під завалів
11 липня 2022 року дачу моїх батьків зруйновано частково внаслідок підриву складу боєприпасів. Їхня дача знаходилась в кілометрі, а то і ближче від складу російських боєприпасів.
Рятував тоді батьків з-під завалів. Батьків посікло. Бачив майже всі дачі без дахів. Детонувало десь з 22-ї до 5-ї ранку. Коли був перший вибух, маму засипало, була без свідомості, батько її перетягнув у підвал.
Коли почалась детонація російських складів з боєприпасами, я відразу кинувся з квартири і побіг до батьків на дачу. Але пройти те поле, де були склади, я не зміг. Постійно там вибухало і горіло. Пам’ятаю, як в метрі від мене впав уламок і встряг в асфальт. Я заховався у сусідньому приміщенні, перечекав, коли все затихне.
Згодом о 5-й ранку побіг через те поле, де все вже більш-менш притихло, але ще грюкотало. То поле було як після атомного вибуху — вижжена земля. Поряд під ногами були нерозірвані міни та гранати. Попелище і скрізь снаряди різні нерозірвані. Коли побачив ту пустелю, то подумав, що батьки згоріли повністю і від них нічого не залишилось...
Від редакції.
11 липня ЗСУ знищили базу з боєприпасами у Новій Каховці . Вибух був потужним - у соцмережах писали, що там був великий автопарк, зокрема щонайменше 50 бензовозів, а також близько 200 ракет для РСЗВ «Смерч». Детонування боєприпасів було чути в місті наступного біля 6.00 ранку. Внаслідок ракетного удару знищено близько 150 російських військових, включаючи 5 офіцерів.
Я до них прибіг вже зранку, бо вночі неможливо було пройти там. Все горіло. Перед тим, як бігти по полю, я встиг перехреститись і сказати “з Богом”.
Горизонту не було видно, за спиною вибухнула міна і повз пролетіли від неї уламки. На диво, ні однієї подряпини. Страху не було.
Прибіг, на дачу і обімлів — ні вікон, ні дверей, ні даху. Майнула думка, що батьків вже не побачу. Підбіг до будинку і почав їх шукати.
Зазирнув у підвал, це було диво — вони вижили! Батьки, ледве не загинули. З’ясував пізніше, що у мами, після вибуху, (як її завалило уламками), зупинилося серце. Батько врятував.
Перев'язав їх рани, привів маму додому. Згодом з батьком розгрібали завали.
На городі — сотні уламків, тоді розірвалося пів ракети (РСЗВ). Потім, у сусідній будинок з моїм, влучила ракета. Деякі загинули на місці. Ми в той час були з мамою разом у квартирі. У місті повилітали шибки, вікна, балконні рами — в домах, які знаходилися поблизу складів. До речі, у мене квартира ціла, слава Богу. У сусідів повилітали шибки.
Мама вижила і тепер в Норвегії
Мама дивом вижила. На момент вибуху вона була в своїй кімнаті. Від вибухової хвилі метало-пластикове вікно вилетіло, зачепило її і встрягло глибоко в стіну. Вона втратила свідомість. Був синець під оком. Згодом я її відправив разом з сусідкою до Запоріжжя. Сусідка залишилась в Україні, а мама поїхала до Польщі, а потім в Норвегію.
Ми з батьком ще довго розгрібали завали на дачі. Я особисто зібрав більше 10-ти відер уламків від російської зброї. Якщо мене не рознесло в самому епіцентрі, де ще іноді детонувало, то сподіваюся, що перемогу відсвяткуємо обов'язково. Я один з усього міста, який був посеред поля, де ще вибухало. Переживав, що батьків завалило і їм потрібна допомога.
Люди рідко ходять по місту
У місті вдень людей багато. Особливо на базарі — центральному та соколовському. Після 14-15 години, місто завмирає. Рідко люди ходять.
У моєму будинку живе десь 12 сімей.
Я коли ходив у краї набережної і Дніпровського, то далі другої школи піти не міг. Біля пам'ятника Шевченку стоїть дот (довготривала оборонна точка — ред.). Також біля виконкому. І далі до інтернату встановлені доти, з яких спостерігають російські військові.
Я не ризикую там бігати. Намагаюся, обходити всілякі ризики і конфлікти. Але взагалі-то у місті спокійно.
Наша ціна за омріяну незалежність
Деякі кажуть, що це винна Україна — в тому, що розірвався російський склад. Але якщо б там не було росіян, то і не було б чому вибухати. Влада України нас попереджала про деокупацію півдня і що буде гаряче. Тому нарікань на Київ немає.
Це ціна за наше майбутнє, майбутнє наших дітей і омріяну Незалежність. Мій батько будував дачний будинок своїми руками, там була краса як в музеї. Мама за освітою професійний економіст, посадила город, лагідно, турботливо його доглядала і там мав бути гарний врожай. Все згоріло та посікло.
І скорботно, зажурено стоїть обгоріла вишня, яку підпирає і начебто обіймає гострий як лезо уламок російської ракети РСЗВ — реактивної системи залпового вогню — зі складу боєприпасів, який знаходився поряд. Сумний та водночас знаковий вигляд цієї картини з вишнею, схожий на "ВИШНЮ В ГАРЯЧИХ ОБІЙМАХ "БРАТЕРСЬКОЇ" ЛЮБОВІ".
Де Росія — там завжди вибухи, руйнування, горе та смерть. А тим часом вся Україна у вогні. Росіяни обстрілюють ракетами цивільні об'єкти, лікарні, дитячі садки, школи.Так вони змушують нас, українців, до так званого "братерства".
У російських військових є закон, якщо нема паспорта — то партизан. А якщо є, то повістку — в зуби.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
