«У свої 30 років Іван перепробував багато професій та майже усі вони пов’язані з ризиком. Така вже у нього натура», – признається «Фідель». Бороди, яка слугувала приводом для його позивного, він вже давно позбувся, але жвавий, непосидючий характер зали.шився.
Про історію Івана розповіла 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ.
Потяг до «пригодницьких» професій
З раннього дитинства армійське середовище стало рідним для Іванка, бо батько служив прапорщиком у військах протиповітряної оборони, родина мешкала у військовому містечку села Одрадокам’янка на Херсонщині. Серед солдатів у хлопця було чимало друзів, тож їхнє життя, звички сприймалися як цілком природні. Закінчивши 9 класів у Новій Каховці, Іванко подався в аграрний ліцей (село Червоний Маяк), де опанував фах кухаря. Не думав, що мине багато років, перш ніж вміння смачно готувати йому аж настільки знадобиться.
Пішовши у 2015-му на строкову службу, був водієм-електриком в артилерії. Рвався на «передок», та не судилося… Після демобілізації потяг до «пригодницьких» професій привів Івана в охоронну компанію «Кобра» в Новій Ккаховці. Та видалося, що там драйву замало і хлопець став лісовим пожежником у ДСНС.
«У перукарню не ходив, волосся саме обгоряло», сміючись, згадує «Фідель». – «Але не так небезпечний вогонь, як вода: коли її скидали з гелікоптерів на ліс, що палає, могло на смерть прибити». Встиг цей «шукач неприємностей» і з браконьєрами поборотися у рибінспекції. Нарешті до його колекції екстремальних професій додалася служба в КП «Муніципальна охорона» – підрозділі, який забезпечував охорону комунальних об'єктів у Новій Каховці.
Війна і куховаріння
Усе це було цікаво, подобалось його кипучій натурі, та родина потребувала не так його подвигів, як покращення фінансового становища – дружина була вагітна. Так влітку 2021-го Іван опинився на заробітках у Польщі. Лише під Новий рік, коли народилася донечка Варя, завітав додому, допоміг дружині та знову до Польщі. Але не вдалося тут статків надбати: два тижні просидів у карантині через епідемію COVID-19, а у перший день роботи отримав звістку: війна. Відразу кинувся в Україну, п’ять днів добирався додому, де вже хазяйнували загарбники. Не одразу дружина наважилася тікати з немовлям світ за очі, аж коли окупанти на неї руку підняли, Іванові вдалося її вмовити.
Батько підказав хлопцю, що саме формується один з наших підрозділів, тож він цілеспрямовано подався сюди. Бажав стати стрільцем, але вже не було вакантних посад, невеликий вибір залишився: водій або кухар, отут і стали у пригоді давні навички готування, й треба відзначити, на смакові якості й поживність страв гріх скаржитись.
«Я гадав, що ненадовго стану до котла, незабаром перейду на більш бойову посаду, та ось вже два роки куховарю, –зітхає «Фідель». – Мені більше подобається виконувати завдання на лінії зіткнення: небезпечно, зате драйв, адреналін. Втім, армія мене навчила не легковажити, діяти терпляче й ретельно, бо тут не лише своїм життям важиш, а ще – добре розбиратися у людях».
Як і всі, Іван сподівається на скорішу перемогу. Проте, вірогідно, не поспішатиме полишати лави ЗСУ: подальше продовження військової служби цей непосидючий хлопець вважає гідною життєвою перспективою.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
