В Кринках не було дня, щоб ніхто ні в кого не стріляв, а найважче було вивозити поранених та брати воду з криниці, розповідають бійці.
Зараз бійці ЗСУ вже можуть розповідати правду про бої на лівому березі Дніпра, зокрема, в районі Кринків. Декотрі з них називають її найскладнішою в житті. Про цю унікальну річкову операцію українські захисники розповіли hromadske.
За словами морських піхотинців ЗСУ, які тримали там позиції, у Кринках жити можна, але вийти звідти — ні. Воду, щоб напитися та приготувати їжу, здобували буквально з боями.
"У Кринках у нас була криниця, з якої набирали воду то ми, то вони. Щоб пройти до криниці, довелося йти на штурм. Це їхня територія була, нас крили. Хтось підбігав до кринички, обережно набирав воду. Коли ми їх уже вибили, вони наостанок просто вкинули туди "двохсотого" — щоб отруїти воду, щоб не дісталася нам", — розповів Віталій — морський піхотинець із 35 бригади.
Операція на лівому березі Херсонщини стала для бійця першою, у якій він брав участь, і однією з найскладніших.
"Там не буває такого, що минув день — і ти ні в кого не стріляв, або в тебе не стріляли. На інших напрямках штурмові групи заходять на два-три дні, ідуть на штурм, а потім їх міняють, аби вони пішли на відпочинок. Тут такого немає. Так, тебе змінять — але це буде хата за сто метрів від місця штурму. І ці штурми дуже інтенсивні. У нас були штурми по чотири години поспіль", — згадує морпіх.
За словами морпіхів найважчим, було не самі бої, а те, як українським захисникам доводилося долати Дніпро, щоб добратися до Кринків. Вони плавали туди щодня одним і тим самим маршрутом, про який знали росіяни. Вони пристріляли всі шляхи, тому евакуація поранених з Кринків могла зайняти тиждень і більше.
"Кринки — це найскладніша операція, яка була на моїй практиці. Через поле бою, через умови битв, через подолання водних перешкод. Небагато армій воювали в річках. Це — унікальний досвід", — говорить морпіх Олександр.
"Коли ти заходиш у Кринки, ти розумієш, що це не на два дні, не на три, не на тиждень; коли ти сідаєш у човен, то розумієш: це щонайменше місяць. Тільки хлопців наших шкода. І дівчинка наша там полягла — на позивний Отаман. Кілька днів тому я почув, як хлопець, який уже 3 роки на великій війні й пройшов визволення Херсонщини та Старомайорську, кричав, коли загинув його побратим", — каже Віталій.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
