В окупованій Новій Каховці на лівобережжі Херсонщини вночі сталася масштабна пожежа у приміщенні школи - Новокаховського ліцею №2 ім. Анатолія Бахути.
Про це повідомляють жителі міста у соціальних мережах.
Що відомо?
Учора, 26 грудня, окупаціні пабліки писали, що будівля школи була обстріляна. Як завжди, провину вони покладали на ЗСУ, хоча жодного доказу не надали.
А вночі сталася пожежа, яка охопила всю будівлю. При цьому пожежників чомусь не було..
"Місцеві та ті, хто живуть поруч зі школою, мені пишуть, що вчора було тихо. Жодних прильотів.
Люди не чули вибухів, як пишуть окупанти, мовляв школу з учора та вночі обстрілювали. Найімовірніше, пожежа почалася вчора. Десь усередині школи. (Можливо взагалі підпал). Його не загасили, і поступово розгоряючись, за ніч усе згоріло", - пише адміністратор телеграм-каналу "Регіон 22".
У телеграм-каналі "Нова Каховка - це Україна" повідомляється, що з учорашнього вечора окупанти цілеспрямовано завдавали ударів по міському житловому кварталу, в якому розташована школа №2.
"Увечері 26 грудня внаслідок обстрілу з боку окупантів у будівлі школи на першому поверсі виникла пожежа. Вогонь вдалося загасити. Вигоріло 17 м кв. Уночі внаслідок чергового варварського обстрілу будівля школи спалахнула знову. Наразі інформація про жертв та постраждалих не надходила", - йдеться у повідомленні.
Що було раніше?
Ця школа була збудована першою в місті на початку 1950-х років. Потім збудували ще одну школу, якій присвоїли №1. У школі №2 навчався поет-шістдесятник Анатолій Бахута (1939-1990). За життя він не зміг видати жодної книги. Уже після його смерті зусиллями його прихильників за підтримки місцевої влади були видані його книги "Дань", "Сталеві бризки" та антивоєнна поема "Ми - діти людей". У 1994 році школі було присвоєно ім'я поета.
Також у місті є літературно-меморіальний музей ім. А. П. Бахути. А до війни щороку літераторам міста присуджувалась літературна премія його імені.
Анатолій Бахута
Спомин про чуму
Перехворіли усі ми в душі
Гіршою смерті, страшною чумою.
І по столицях, і тут, у глуші,
Кров'ю чума та оплачена, кров'ю.
Та не змінити — ридай не ридай —
Там, у минулім, нічого й нікого.
Тільки б нова чумоносна біда
Нашого роду не стерла людського.
Після такої страшної чуми,
Після такого чумного дикунства,
Боже, як треба нам стати людьми
І приторкнутись щокою до людства.
(1989)
Підтримай редакцію: переходь на головну сторінку і підтримай команду. Дякуємо, що ви з нами!
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
