26 серпня в Новій Каховці поховали воїна-афганця Павла Черткова. Він понад 20 років очолював місцеву організацію Спілки ветеранів Афганістану «Пам’ять». Також був депутатом міської ради попереднього скликання.
Відспівування небіжчика відбулося у Свято-Андріївському соборі. Обряд проводять троє священників на чолі із секретарем єпархії отцем Миколаєм.
З прощальним словом виступає міський голова Володимир Коваленко. Згадує, що познайомився з Павлом 32 роки тому, коли той влаштовувався на роботу на завод «Сокіл». Каже, що він був небагатослівним і скромним, але принциповим і твердим у своїх переконаннях. Знав, для чого прийшов у міську раду і відстоював інтереси виборців.
Після відспівування з покійним прощаються сотні новокаховчан. Чимало присутніх на відспівуванні їдуть на кладовище, щоб провести Павла Васильовича в останню путь.
– Він був на мітингу, присвяченому Дню Державного прапора біля пам’ятника Шевченку 23 серпня, – розповіла NovaKahovka.City знайома родини Черткових. – Раптом йому стало зле. Він присів і скрутився… Поки приїхала «швидка», уже помер від серцевої недостатності..
Павло Чертков народився в Донецьку 1963 року. Згодом його сім'я переїхала на Херсонщину. Проживала в Бургунці Бериславського району. Служив в Афганістані на початку 1980-х років. Був водієм, доставляв вантажі через знамениту «зеленку». Це автотраса, на якій було найбільше нападів моджахедів на радянських солдатів. Зазнав поранення. Після служби жив і працював у Новій Каховці.
На цвинтарі чимало теплих слів про небіжчика сказали його побратими і знайомі. Підкреслювали, що Павло Васильович був дуже уважним до проблем «афганців», намагався усім допомогти, проявляв чуйність і душевну теплоту. Хоч за званням був сержантом, але поводився як справжній офіцер. Був прекрасним сім’янином, виховав трьох синів.
– Сонечко моє! – схиляється у риданні над труною вдова померлого Лариса Черткова. Кілька хвилин вголос прощається з чоловіком, промовляє до нього як живого. Каже, як їй добре жилося з ним. – Я прощаю тебе і ти прости мене, сонечко.
Жінки з присутніх теж плачуть, витирають сльози. За традицією труну обгортають малиновим козацьким прапором, адже Павло Васильович був козаком місцевого куреня.
Лариса Черткова просить залишити місце поруч з могилою чоловіка для неї.
Фото: Олександр Гунько. Відео: Віктор Ліхолєт.
