Каховське водосховище, так звана Козацька Атлантида, що майже 70 років простояла між болем двох століть і стала одним із наймасштабніших втілень радянщини. Штучно створене море довжиною у приблизно 230 кілометрів заповнювали 3 роки. Наприкінці 50-х радянські архітектори помилились в розрахунках і згодом за Каховською, розпочали будівництво цілого каскаду наступних ГЕС вздовж Дніпра.
Про те, яка нині ситуація з водосховищем, розповіла URSA.MEDIA.
Якби Олександр Довженко писав «Поему про море» сьогодні – до загальної трагедії додалося би ще декілька сюжетних ліній. Каховське море пахло болем тоді, пахне ним і тепер. Майже 70 років цей біль вгамовувала вода та думка, що довкола гідроелектростанції вирує нове життя. Так і було. Нова Каховка, риба, сільське господарство, економіка, а далі росіяни… а там, де вони, знову біль.
Після підриву Каховської ГЕС, ситуація з водою, рибним промислом та сільським господарством у прибережних громадах в усіх сенсах змінилась докорінно. Ложе Каховського моря огорнули вербові ліси, а загальна екологічна ситуація величезного регіону перевернулась на 180 градусів. Комусь ця верба заважає, а хтось називає її щасливою та захисницею. Думок багато. Ясно лише одне: поки диктує природа – усе буде гаразд.
Чим вкрите дно Каховського водосховища
Прилеглі до Каховського водосховища підприємства десятиліттями скидали у водосховище відходи від виробництва, що спричинило відклади та забруднення у ложі. Експерт з екології та сталого розвитку програми «Чисте повітря для України», Олексій Ангурець вкотре підкреслює, що ложе Каховки – високозабруднена територія, яка потребує глибоких аналізів і досліджень:
“Передусім для нас – це питання безпеки. Але дослідження обов’язково треба робити, щоб розуміти, яка зараз там ситуація, потрібні тисячі вимірювань, бо площа самого колишнього водосховища та зони його впливу дуже велика”.
Олексій Ангурець розповідає, що у жовтні 2024 року були оприлюднені результати досліджень в рамках проєкту Чисте повітря для України:
“Це були доволі такі глобальні дослідження під час яких ми брали проби каховських відкладень. І що вони показали?
По-перше, забруднення як мінімум присутнє. Воно найбільше в межах самого міста Запоріжжя. Перші свої проби ми відібрали у липні 2023. Тоді був мінімальний рівень води, коли вона відійшла в межах самого ж міста Запоріжжя. І результати показали значне забруднення навіть на самому міському пляжі.
Це також зрозуміло, тому що поряд промислові підприємства і доволі багато скидів йде прямо в річку Дніпро, а, коли оголилося дно, ми змогли відібрати ці відкладення і знайшли там багато важких металів, органіку і ще багато всього”.
Коли велика вода пішла
Олександр, директор рибогосподарського приватного підприємства втратив усе після підриву Каховської ГЕС і сьогодні він переконаний — відбудувати її до тодішніх масштабів нереалістично:
“Риби не вижило дуже багато, звичайно. Рельєф нерівний. Багато озер позалишалося і вона там позадихалась. Тобто, якщо греблю наново загорнути, це потрібно 20-30 років, аби щось відродилося. І також треба розуміти рівень та масштаби подібного будівництва. Зараз ми вже таке не потягнемо. Спершу це звісно був шок. Але якось тоді ми надіями жили, що зараз щось зміниться, швиденько її підлатають та заповнять.
Я хочу сказати, що вище по течії на наступних водосховищах теж з рівнем води не все добре, не знаю з чим це пов’язано, але теж там води не дуже багато. Навіть якщо загатити греблю Каховську та почати її наповнювати, я не знаю чи вийде. Рівень води спав.
Наше підприємство, якщо я не помиляюсь, працювало з 1928 року. Ще Каховки не було, вже був колхоз «Шлях рибака». Там й іншим займалися, не тільки промислом. Але вже досить довго працювали. Я вже втретє третьому поколінні займаюсь цим, вірніше займався… Будемо сподіватися, що ще займатимемося! – бадьоро усміхається співрозмовник.
Олександр каже, коли велика вода пішла, багато людей просто втратили роботу і досі змушені виживати:
“Ми їздимо на заробітки на інші водосховища. Періодами працюємо на іншій фірмі як звичайні рибалки. Професія рибалки така, що мало де її можна застосувати, окрім риболовлі. Зараз хто-де… на «шабашках» в основному. Себе важко де знайти. Це сімейний промисел, з покоління в покоління. Знову ж таки, вік людей. Це не дуже молода професія. Основна маса рибалок – люди за 40-50+ років. Молоді у нас дуже мало.
Життя нашого підприємства після того, як Каховського водосховища не стало, розділилося на до та після. Діяльність свою ми продовжувати не можемо. Багато людей займались рибним промислом. Окрім рибалок, ще й на березі допомагало чимало. Для такого невеличкого села, як Малокатеринівка це в принципі відчутно. Багато людей працювали у нас, зараз вони втратили таку можливість. Можливо, знову ж таки, коли все проясниться в ситуації, переформатуємось і поїдемо десь вище за течією, будемо пробувати рибалити, але зараз якось так. Риболовля тут лишилась як хоббі. Щоб трохи зняти стрес, відволіктися від подій”.
Каховська ГЕС: бути чи не бути?
Один із сценаріїв розвитку регіону, який озвучує українська влада — відбудова Каховської ГЕС — портібно 5 років часу та приблизно один мільярд доларів. Але експерти застерігають, не все так просто.
“З одного боку у нас Кабмін навіть прийняв формальне рішення про необхідність відбудови. Це «добре» що вони так зробили без консультацій, без нічого… це вже наша тверда позиція, що перед тим, як буде прийняте рішення про відновлення та затоплення, треба очистити забруднене дно Каховського водосховища, де відкладалися всі ці забруднення, важкі метали, хімічні речовини. Якщо ми знову просто залишаємо їх водою, це означає, що вторинне забруднення йде для водойми, вторинне забруднення нижче за течією і тд. Тому цього не можна робити. Тому потрібен аналіз найбільш забруднених територій, їх очищення і тільки після цього заповнення водою, якщо буде прийняте таке рішення”., - зазначає Олексій Ангурець.
Думка багатьох екологів з цього питання залишається сталою — ні в якому разі не можна відбудовувати ГЕС, адже там луки, Великий Луг та екосистеми. Еколог зазначає, що істина десь посередині лежить, адже потрібно врахувати як екологічні складові, так економічні та соціальні.
Голова Кушугумської громади Запорізької області, Володимир Сосуновський каже, що після підриву Каховської ГЕС життя громади дуже змінилось:
“Ми усі знаходились на березі Каховського водосховища і заливів річки Дніпро. Насьогодні ми втратили повністю водний баланс, у нас зникла вода навіть зі свердловин. Води меншає і меншає. Тогоріч рівень був близько 30 сантиметрів, насьогодні уже на кінець серпня 2024 рівень води у свердловинах був близько 6-7 сантиметрів. Це дуже мало.
Люди, загалом дачники,вирощували свою городину, мали парники. Хто мав можливість, продавав городину на ринку. Якісь гроші від того люди мали, було життя. Це ж штучно було зроблене водосховище, я знаю, що старожили, казали, що раніше це була просто пустеля. Колючка там літала та і все… Нічого не росло. Там і ґрунт видно такий… Ну і коли затопили, це ж майже 80 років вода була. Раніше громада славилась спортивно-туристичною риболовлею. Мінімум 10% від усього населення Запоріжжя у мирний час приїздило на нашу територію. Тут розташовані близько 5 тисяч дач, садових товариств, до яких також приїздили люди”.
За часи Каховської ГЕС ці громади процвітали, були забезпечні водою вдосталь, займалися рибальством та фермерством. Будувалися нові будинки, відкривалися нові підприємства, сьогодні 80% людей з громад втратили роботу, велика частина виїхала.
Голова Кушугумського кооперативу, пан Олександр поділився з URSA.MEDIA цільною альтернативою відбудови Каховської ГЕС:
“Я хочу також сказати дещо важливе, можливо це почують дієві екологи чи інші впливові люди. Відновлення Каховки не обов’язкове у тому вигляді, в якому вона була, якщо зробити поглинання дна Каховки з Лівого берега до Запоріжжя і поглиблення русла Дніпра, то це може бути вихід. Так збережеться необхідний об’єм води і не буде затоплений Великий Луг. А на його місці може бути цікавий ландшафт, коли там буде достатньо води. Тому запрошую до участі екологів і тих же захисників Великого Лугу працювати над таким питанням зміни думки про Каховку. Якщо провести цей канал з обох сторін – рівень буде той же, а от об’єм за рахунок глибини зовсім інший, достатній і для атомки. Але це все, ясна річ, стане можливим, коли ми здолаємо цю орду, яка продовжує свою тисячолітню історію розрухи, нападу”.
Авторка: Ольга Ткач.
Фото: Юрій Тинний.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
