В окупованій Новій Каховці на лівобережжі Херсонщини люди щодня обмінюються новинами, чутками й емоціями в місцевих чатах. У цих коротких, але щирих повідомленнях проступає справжня картина життя під окупацією — з розбитими дорогами, закритими школами та відчуттям, що місто повільно вмирає.
"Місто вмирає"
Так описує ситуацію одна з учасниць чату. За її словами, у 15-кілометровій зоні навколо міста доріг немає взагалі, автобуси не ходять, школи у самому місті не працюють, води немає, роботи теж. Лікарні переповнені, а люди «мруть як мухи».
Дехто проводить порівняння з іншими окупованими містами — Бердянськом чи Маріуполем, де, за чутками, відкриваються кафе й приїжджають нові жителі з Росії. Але інші учасники дискусії наголошують: у реальності ці міста теж переживають серйозні проблеми, а будь-які розмови про «розвиток» — лише картинка для пропаганди.
Надія та розчарування
Частина людей у чаті висловлює думку, що Росії Нова Каховка нецікава. Мовляв, навіть вода, яку колись качали на Крим, тепер не потрібна. Місто залишили напризволяще, вивезли все, що можна, і не роблять нічого для покращення умов життя.
Інші наголошують, що головна стратегічна мета РФ — утримання «коридору» між Кримом і Донбасом, і віддавати його Путін не збирається. Це лише підживлює песимізм серед місцевих.
Безпека та залякування
В обговореннях з’являються історії про людей, яких не пустили до Бердянська чи Маріуполя для підтвердження прав на житло. Перевірка телефонів, затримання, фільтраційні заходи — усе це створює атмосферу страху.
Окремо говорять про тиск на власників квартир: якщо до кінця 2025 року вони не приїдуть, не отримають російського паспорта та не підтвердять власність, житло можуть забрати.
Між розпачем і вірою
Попри всі проблеми, в чатах звучить і віра в краще. «Віримо, чекаємо, молимося», — пише одна з мешканок. Люди намагаються підтримувати одне одного, хоча визнають: окрім магазинів, у місті майже нічого не працює.
Дискусії у чатах Нової Каховки показують суміш розпачу, розчарування, обурення та надії. Місцеві добре бачать, що окупаційна влада не зацікавлена у розвитку міста, а будь-які «успіхи» інших захоплених територій — сумнівні та небезпечні для життя.
