"Ішов у бій першим і виходив останнім": у Києві попрощалися з новокаховчанином Віталієм Панаховим

Олександр Гунько редактор, журналіст

Сьогодні о 20:15

5 вересня в Києві провели в останню путь воїна з Новокаховської громади Віталія Панахова на позивний Відьма. Він загинув 2 вересня у бою на Покровському напрямку. Урочиста церемонія прощання пройшла на Майдані Незалежності. Як усе відбувалося - у репортажі NovaKahovka.City.

Був життєрадісним і відкритим

Біля 11-ої години на Майдані почали збиратися люди - побратими бійця, родичі, знайомі, земляки, друзі.

Віталію було 46 років. Він народився в Новій Каховці на Херсонщині, яка нині перебуває під тимчасовою окупацією. За мирного життя працював аніматором і ведучим різноманітних заходів, був життєрадісним, відкритим до людей. Кожен захід перетворював на свято Мав родину та двох дітей.

Серед присутніх на Майдані ми побачили заступника голови Херсонської обласної ради Юрія Соболевського. Попросили його поділитися спогадами про покійного.

"З Віталієм та його хлопцями ми познайомилися вже після деокупації Херсона, - розповів пан Юрій. - За цей час багато разів спілкувалися. Він дійсно встиг стати справжнім героєм. Це була фантастична особистість. З перших днів вторгнення окупантів, коли багато людей покинуло Херсонщину, тікали від війни, від окупації, він зібрав групу і займався партизанською боротьбою, причому успішно. Фізично знищував ворога. Після того як вийшов з окупованої території, відразу пішов у ЗСУ. Багато працював на нашій території - в Херсоні, Дніпрі в евакуаційній місії. Виходив на такі завдання, коли інші екіпажі відмовлялися. Підірвався на міні. Дуже ризикував, був відчайдушним і зухвалим. Пів року тому пішов на фронт. Крім того, він, був дуже талановитою, творчою людиною, мав велике серце. У нього було стільки планів, що робити після війни. По створенню ветеранського простору, залученню ветеранів до бізнесу. Це справді важка втрата і дуже важко говорити про Відьму, коли його вже немає. У це важко повірити".

Мітинг на Майдані

Біля 12-ої години на Хрещатику з'являється кавалькада автівок військових. В одній із них везуть труну з тілом Віталія під музику відомої пісні "Пливе кача". Люди, що зібралися на Майдані, зустрічають Героя на колінах.

Труну встановлюють на Майдані, біля неї стає почесна варта. Ведучий Ігор Яворський починає мітинг.

"У кожного з нас настає день і час, коли закінчується земне життя. Але кожен робить свою історію. У Віталія вона була не такою довгою. Але кожна її сторінка була забарвлена яскравими справами, подіями, вчинками. Школа, технікум, строкова служба. А потім 2014-ий рік - служба в АТО. Але треба було далі творити своє цивільне життя. Віталій вступає в Херсонський університет, на факультет природознавства. А потім прийшла війна. Він залишається в окупації, в Новій Каховці, з маленькою групою - четверо чоловіків. І вони там воюють з ворогом. І так 5 місяців вони партизанили. Потім треба було виходити. Віталій успішно вивів свою групу. І ви знаєте, людина була настільки багатогранною, що вступив ще раз в університет на факультет будівництва. Хотів після війни будувати".

До мікрофона ідуть і йдуть люди, діляться спогадами про Віталія, читають присвячені йому рядки, зі сльозами на очах і жінки, і суворі воїни.

Били ворога з перших годин

Побратим Мега згадує, як вони познайомилися: "Перший день великої війни. Я пішов у військкомат — там нікого, ні зброї, ні поліції. І тут дзвінок: „Треба поїхати до Відьми“. Я навіть не знав, хто це, але вирушив у дорогу. З того часу ми разом били ворога — від перших годин і до останнього його бою".

За його словами, вони лишились в тимчасовій окупації, на Херсонщині, жили на островах, виходили на завдання на правий і лівий берег Дніпра.

Віталію треба давати звання Героя без усяких петицій"

Росіяни так і не змогли їх виявити, хоч ФСБ оголосило справжнє полювання й розміщувало їхні портрети в розшукових зведеннях.

Врешті новокаховським воїнам вдалося вийти з окупації, пройшовши через Каховське море та Енергодар. Далі були роки служби, нові завдання та убиті рашисти.

"Віталію треба давати звання Героя без усяких петицій", - сказав один із побратимів.

Заходив у Нову Каховку

Про Віталія тепло говорить і воїн Дмитро. Він познайомився з ним у 2022 році, коли українським бійцям вдалося вийти з окупованих островів біля Олешок.

"У нього все життя залишилося там, у Новій Каховці. Усе, що він будував, лишилося на лівобережжі. Ми часто фантазували про відновлення нашого міста. Братику, хочу сказати одне: твій шлях закінчився, а ми підемо далі й доведемо справу до кінця…", — продовжує воїн.

За його словами, Віталій мріяв повернутися до рідного міста й бути серед перших, хто увійде туди після деокупації: "Він заходив у Нову Каховку навіть тоді, коли там повністю ходили росіяни. Вони навіть не здогадувалися про це. „Відьма“ був справжнім професіоналом. І, звісно, мріяв увійти до рідного міста вже після звільнення, одним із перших".

Землячка пані Олена знала Віталія з дитинства: «Віталік — це син жінки, яка хрестила мою доньку. Він завжди був активним і веселим, з ним було приємно спілкуватися, завжди було про що поговорити".

Востаннє вона бачила його в селі Тополівка, де він разом із дружиною відкрив невелике безалкогольне кафе: "Туди приходили сім’ї з дітьми, щоб випити кави чи з’їсти морозива. Вони з дружиною були дуже щасливі. Раділи цій справі, своїй маленькій мрії. У них було двоє дітей — син Тимурчик і донечка".

По лінії Служби безпеки у тилу ворога повинно було залишитися 86 диверсійних груп зі зброєю і схронами і продовжити боротьбу

Людина честі і гідності

Колишній мер Нової Каховки і екс-губернатор Херсонщини Борис Сіленков згадує перші дні війни: "Херсонщину здали, усі втекли. Але Віталій взяв у руки зброю. Він не зрадив Україну, не зрадив Херсонщину. Нас було тоді мало. Воювали не військові - цивільні. Сім місяців в окупації. Єдина група, яка залишилася на Херсонщині. Я зараз скажу правду, яку замовчують. По лінії Служби безпеки у тилу ворога повинно було залишитися 86 диверсійних груп зі зброєю і схронами і продовжити боротьбу. Жодна не виконувала своїх завдань. Вони поховали зброю і повтікали. А Віталій не кинув. Пройшов третину області до з'єднання із ЗСУ. Це людина честі і гідності. Ми багато з ним спілкувалися, говорили про майбутнє. Він бачив, якою має бути Нова Каховка після перемоги. Це велика втрата для всіх нас, для нашої держави. Слава Україні! Героям слава!"

Після завершення мітингу труну з Віталієм везуть до Михайлівського собору. Там відбувається церемонія відспівування Героя. Після того його везуть в останню путь - на кладовище.