У Херсоні 10 листопада, з нагоди третьої річниці визволення міста, презентували четвертий том книги пам'яті "Хронологія мужності". До неї увійшли 60 історій військовослужбовців з Херсонщини, які загинули у 2022 році, захищаючи свободу та незалежність України під час повномасштабної війни. У добірці тому нараховується 60 історій загиблих військовослужбовців з Херсонщини. Серед них - історія уродженця Нової Каховки, жителя селища Веселого Новокаховської громади Данила Маренича.
Маренич Данило Олександрович народився 3 вересня 2002 року в місті Нова Каховка на Херсонщині. За кілька років родина переїхала до села Веселого Каховського району, у цьому населеному пункті навчався у школі.
Після отримання середньої освіти вступив до Новокаховського професійного електротехнічного ліцею, де отримав спеціальність електрика. Після проходження строкової служби підписав контракт, воював у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади в зоні АТО/ООС. Повномасштабне вторгнення зустрів у Сіверськодонецьку на Луганщині. Загинув 20 березня 2022 року в селі Довгеньке Харківської області. Похований у місті Дніпро.
Родина Мареничів була молодою, коли з’явився Данило. Його мама Ганна тоді ще навчалась, а згодом працювала продавчинею. Батько – електрозварювальник. Данило мав молодшу сестру Дашу, з якою вони завжди трималися разом, багато часу проводили за спільними заняттями. У родині панували тепло, взаєморозуміння і щирість. Часто разом подорожували, відпочивали на морі, рибалили – як єдина, міцна команда.
«Син захоплювався боксом, ходив на спортивну секцію, всією родиною часто їздили на риболовлю. Ми любили активно проводити разом час. у Данила ще був улюблений собака на прізвисько Мажор, він сам його обрав, ростив, виховував. це був справжній його друг. Зараз собаці вже 5 років», – згадує про сина його мати Ганна.
Після проходження строкової військової служби вирішив підписати контракт. Мати розповідає, що Данило мріяв про кар’єру військового, хотів піти стопами дідуся Сергія Володимировича, який теж служив у збройних силах. Рідні випадково дізналися, що хлопець вже на війні – мати, спілкуючись із Данилом по відеозв’язку, побачила за спиною сина не казарму, а окопи та бліндажі. Мати сприйняла рішення сина стати захисником із розумінням, каже: «Це його вибір, рішення справжнього чоловіка».
24 лютого 2022 року Данило Маренич перебував під Сіверськодонецьком. З матір’ю намагався тримати зв’язок, але тоді це вже було непросто.
«У нас тоді вже був дуже поганий зв’язок, але коли вдавалося зідзвонитись, то син казав, що все буде добре і зовсім скоро він буде поряд, звільнятиме Херсонщину від окупантів».
За кілька днів почалися бої за с. Довгеньке на Харківщині, в яких військовий брав участь. Загинув 20 березня 2022 року в бою – російська артилерія обстріляла позиції українських військових. Останній раз родина чула голос Данила 11 березня 2022 року. Потім – мовчання. Мати тоді перебувала в окупації на Херсонщині, тож дізнатися щось було майже неможливо. Через знайомих, соцмережі, волонтерів – вони намагалися знайти бодай якусь звістку. Лише 6 липня 2022 року прийшло підтвердження: Данило загинув.
Його дівчина поїхала на впізнання, було проведено ДНК-експертизу. Нині воїн спочиває на кладовищі у місті Дніпро.
«Після загибелі сина до нас подзвонив один із його побратимів, – розповідає Ганна Анатоліївна. – Сказав, що Данило врятував йому життя, ціною власного».
За виняткову відвагу і мужність Данило Маренич нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно). Його ім’я – серед тих, хто боронив нашу свободу. Його серце – серед тих, хто бився за майбутнє. Його подвиг – навіки в нашій пам’яті.
Публікується за виданням «Хронологія мужності. 2022 рік. Четверта книга. «Креативна агенція «Артіль», Київ, 2025».
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
