Марія з Херсонської області. 8 місяців провела в окупації. Виїхала за кордон. (Ім'я змінено на прохання героїні).
Її історію розповіла Українська правда".
Смуток за своєю школою
Марія теж знову навчає українських дітей – своїх учнів молодшої школи. Дехто з них живе в Україні, дехто за кордоном, дехто – в окупації. Тому вона працює лише онлайн. Дітям з окупації місяцями повторює: нікому, за жодних обставин не кажіть, що навчаєтесь в українській школі. Діти, якщо мають можливість вийти на зв'язок, кивають.
Марія сумує за своєю школою. За спокійним життям, коли йдеш на роботу, займаєшся улюбленою справою і повертаєшся додому. Цього життя більше немає. Дому більше немає.
Місто Марії окуповане з лютого 2022 року. За перші два роки окупації населення громади, до якої воно входило, зменшилося втричі. У 2025-му окупаційна влада визнала, що підприємствам не вистачає до половини працівників. У місті фізично не працює жодна школа чи дитячий садок.
На онлайн уроках Марія нагадує декому зі своїх учнів ховатись у випадках підвищеної небезпеки: часом вони не помічають тривог, часом – не реагують на обстріли.
А сама вона досі затуляє вуха, коли чує гул звичайнісіньких літаків. Інстинктивно притискається до землі. Хоча вже понад два роки живе в безпечній європейській країні і навіть не повторює собі без упину: "Заспокойся, за тобою не прийдуть, не заберуть".
Закинула телефони під диван
Як це сталося у вересні 2022-го, коли, ніби злочинницю, під прицілами автоматів її повели сходами вниз. Чи могла ця 50-річна жінка уявити себе в ув'язненні?
"Я не вважала себе в зоні ризику, – зізнається Марія, пригадуючи день, коли її затримали у власній квартирі. – Я ж не директор, не завуч – звичайна вчителька".
Того ранку, коли хтось з грюкотом вривався до її квартири, Марія поспішно закинула свої телефони під диван. Через це з-під дивану долинали українські новини. Їх треба було негайно вимкнути.
За місяць до обшуку Марію остаточно витурили зі школи, куди вона прийшла 19-річною дівчиною і в якій мріяла навчати дітей все життя. Однак після того, як вона відмовилась співпрацювати з окупантами, їй, як і іншим вчителям, які вчинили так само, наказали забиратися геть зі школи.
Марія зайшла до класу, в якому ще недавно займалася з першокласниками, і почала пакувати навчальні матеріали – все, що мало на собі українську символіку. Нова завуч попередила: те, що залишите – буде знищене.
Тут катували людей
"Тридцять років моєї праці", – подумала Марія і потягнула через дорогу до помешкання батька важкі сумки.
"Якби ці речі знайшли росіяни, це пряма дорога "на підвал", – каже Марія. Усвідомлення небезпеки приходить до неї лише зараз, хоча відчути її можна було ще навесні 2022-го, коли росіяни забирали "на підвал" директора її школи. Але тоді страху в Марії не було.
Навіть того вересневого ранку, коли до неї вдерлися семеро озброєних чоловіків – не було.
"Сама собі дивуюся, – каже Марія. – Було лише обурення: ви хто такі?! Що тут робите?".
В домашньому одязі, ще теплу зі сну, військові виштовхали її на коридор. А тоді взялися перекидати всі її речі. По тому дозволили переодягтися і повели до машини. Повезли до будівлі, в якій вона колись отримала свій український паспорт.
Тепер тут катували людей.
Каша і шматок хліба
"Привели мене як звичайну злодійку: фото – профіль, анфас, відбитки пальців. Відвели в кімнату, де був брудний дитячий матрац. Я лежала на ньому і рахувала: перша, друга, третя доба. Не спала. Заснула на кілька годин, тільки коли сусідка дала таблетку.
Годували нас раз чи два на день, не пам'ятаю. Каша якась, шматок хліба. Здається, все.
Інколи я чула розмови чоловіків, яких тримали в підвалі. Там знову був наш директор. Я розплакалась, коли побачила крізь заґратоване вікно, як його вели на прогулянку.
Були сильні обстріли, я чула прильоти. Одного разу охоронці так злякалися, що побігли і забули нас закрити. Це було кумедно. Але втекти неможливо – у місті всюди були російські військові".
Майже тиждень Марія провела в роздумах. Чому її затримали? Аналізувала кожне сказане слово. Бо не мовчала, коли директора затримали вперше? Бо виходила на мітинги на підтримку України? Чи тому, що вже в окупації навчальний рік закінчила за українською програмою?
З ув'язнення вийшла хворою
Тут її вперше наздогнав страх. Боялась, що кудись відправлять. Що зникне для своїх близьких. Що невідомо, чи взагалі вийде з ув'язнення.
На допит Марію викликали приблизно за тиждень після затримання. Перед нею сидів той самий чоловік, який забрав її з дому. Ставив багато запитань. Показував фейсбук-сторінку директора, скриншоти з якогось шкільного чату і фото вчительки, яка, очевидно, його вела.
"Ймовірно, ця жінка працювала в той час онлайн за українською програмою, – припускає Марія. – Але я її не знала".
Марія мала зізнатися, чи працює в окупації з дітьми. Її переконували робити це за російськими шкільними програмами, "радили" читати російські книги. Зрештою попередили: якщо вона й далі буде дотримуватись своїх переконань – їй краще виїхати.
З ув'язнення вона вийшла хворою, але вважає, що їй пощастило.
Досі не може спати
"Мої телефони, які розповідали українські новини з-під дивану, не знайшли. Інакше не впевнена, що лишилася б живою. А так лише місяць приходила до тями.
Знала, що на Росію, в російській школі працювати не зможу. Така кількість людей вбита, закатована, скільки в місті людей зникло, скільки утримували на підвалах. Я виїхала.
Читаю новини, повідомлення, звіти: "Помер", "Загинув", "Приліт", "Поранило". Учень на війні. Його бабуся в окупації. Мій батько – я навіть не змогла його поховати. Мій племінник зник. Ми шукали його цілий рік. Його ув'язнили в Росії. Слава Богу, живий.
Я досі не можу спати", - зізнається жінка.
***
З 2022 року українських вчителів в окупації змушують викладати за російськими методичками, називати вторгення "возз'єднанням" і повторювати українським дітям, що Росія рятує їх від нацистів та НАТО. Попри це, деякі педагоги продовжують таємно працювати за українською програмою, ризикуючи, щоб їхні учні мали шанс зберегти українську ідентичність.
Поки триває війна, ми не дізнаємось, скільки таких сміливців залишається в окупації, скільки були змушені підкоритись вимогам РФ, а скільки зазнали переслідувань через свої переконання.
Ілюстрації УП.
Надія Швадчак, для УП
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
