Морський піхотинець Володимир Реул з Херсонщини провів у російському полоні понад півтора роки. Він підписав контракт із ЗСУ у 29 років. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Зараз чоловік з родиною живе на Тернопільщині.
Історію військового розповіли у Суспільне.Тернопіль.
Ночував у комишах
24 лютого 2022 року саме переправляли техніку та строковиків через Антонівський міст з лівого берега Дніпра на правий, але не встигли, бо росіяни увійшли з Криму, розповів Володимир:
"От ми до нього доїхали, а там вже йшли бої. Повернулися назад у Гладківку, стали в колону і чекали наказу. Прийшли росіяни. Стали бити по нас крупнокаліберним кулеметом, і ми так посадкою, посадкою вийшли і хто куди".
У Каховці жила родина чоловіка, тож він вирішив добиратися додому. Він пішов через Олешківські піски та того дня пройшов 35 кілометрів. Ночував у комишах поблизу Великої Кардашинки. На світанку чоловік дістався до найближчого села.
Олешківська пустеля.
"Їхав хлопець на "дев’ятці" на роботу. Це був ранок, десь пів шостої. Я йду в формі, все в пікселі. "Треба допомога?" — "Треба. Бажано б телефон зарядити". Сідаємо в машину, проїхали, метрів 400. Вони з дружиною давай бігом мене перевдягати. А він такий маленький, десь 48 розмір в нього, а в мене 52".
Легенда не допомогла
Наступного дня по чоловіка приїхали батьки дружини з одягом та взуттям. Вони вигадали легенду, що він працює у теплицях і так дісталися до Каховки. На початку квітня рідні Володимира виїхали з окупації і він залишився сам. За три місяці до його квартири прийшли росіяни. Володимир вважає, що це сусіди розповіли про те, що чоловік служив у ЗСУ.
"Там такий є населений пункт Любимівка, і там в підвалі просидів я півтора місяці. Потім повезли в Генічеськ. Десь години три допитували. На поліграф повезли мене: брешу я, чи не брешу, чи здавав позиції росіян, чи не здавав. Вони там трошки по мені погуляли струмом. Два мідних проводи: кому на на пальці ніг, кому на пальці рук, кому на вуха, кому на зуби", — поділився чоловік.
Володимир Реул.
Півтора року в полоні
Володимир Реул розповів, що через тортури змушений був говорити все, що хотіли почути від нього росіяни. Катували його також у Донецьку та Горлівці. Володимир розповів журналістам про "горлівську прийомку":
"Кийком по дупі, по ногах. Ноги в мене були такі чорні, як штани. Це називається в них "прийомка". Декого били лінійкою металевою з нержавійки. Били по спині, такі були гематоми на всю спину. Кому що. Мене трубою такою ПВХ били".
Нога Володимира після "горлівської прийомки".
У російському полоні Володимир провів півтора року. Його обміняли 30 грудня 2024 року. Тоді додому повернулися 187 військовослужбовців ЗСУ.
Займається із школярами
Родина Володимира оселилася на Бережанщині Тернопольської області.
"Мій син Станіслав. Йому 21 рік. Він в Польщі, у Варшаві. Там працює. Донька Віра. Вона народилася якраз за півтора місяця до повномасштабної війни. Ми розлучилися, коли вони виїхали з окупації, їй було три місяці. Зустрілися вже після полону, їй вже було три роки і три тижні. Вона мене надихає. Взагалі, діти мене надихають", - розповів він про родину.
Зараз Володимир проходить реабілітацію та паралельно навчається на магістратурі Тернопільського педагогічного університету на факультеті іноземних мов, вивчає англійську, веде активний спосіб життя.
Володимир учить школярів грати в петанк.
У вільний час Володимир займається з молоддю. Нещодавно під час турніру із петанку "Змагання поколінь", які відбувалися у 17 школі Тернополя, інструктував школярів. Свій перший фах тренера-педагога Володимир здобув у Дніпропетровському державному інституті фізкультури і спорту.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
