Іде четвертий рік повномасштабної війни Росії проти України. Для мільйонів українців війна принесла важкий досвід: хтось живе під постійними обстрілами, хтось вимушено виїхав, а хтось – виживає в окупації.
“Ми живемо одним днем: аби нас не вбили, аби було світло, газ, вода й інтернет”, – так описують своє повсякдення люди на захоплених Росією територіях.
Яким вони бачать 2026 рік і чи дозволяють собі мріяти про майбутнє – про це напередодні Нового року видання “Вгору” поспілкувалося з жителями лівобережної Херсонщини та тими, хто щодня з ними на зв’язку.
"Живемо одним днем"
Підприємець із Новокаховської громади говорить про бажання відновити свою справу. В умовах бойових дій та окупації це неможливо. Своє підприємство він створював власними силами й коштами – брав кредити, роками їх виплачував, будував усе з нуля. Але думки про відновлення бізнесу і повернення до нормального життя нікуди не зникли.
Такою була довоєнна зима...
Ще одна жителька громади додає:
“Чого ми чекаємо від 2026 року? Ми – прості люди, ми хочемо миру. Жодних далеких планів у нас немає і не може бути, бо ми не знаємо, коли це все закінчиться. Ми живемо одним днем: аби нас не вбили, аби було світло, газ, вода й інтернет”.
Для жителів Новокаховської громади майбутнє тісно пов’язане з водою. У регіоні, де багато років жили з аграрної праці та торгівлі, зникнення поливу й погіршення якості води відчуваються особливо гостро. У цьому контексті люди часто згадують і Каховську ГЕС – як надію на повернення води, “щоб край знову став квітучим та розвиненим, щоб люди повернулися в міста”.
Усі тільки мріють про мир
Пенсіонерка з Каховської громади описує нинішнє життя як постійне балансування між нічними обстрілами, перебоями зі світлом і щоденним страхом, до якого звикаєш. Вона обережно розповідає, що пенсії їй вистачає, отримує й гуманітарну допомогу у вигляді харчів раз на місяць, але бракує миру:
“Я думаю, що на життя вистачає, але цього всього нічого не хочеться. Всі тільки мріють, щоб мир настав, щоб це все скоріше закінчилося”.
“Апатія, частково зневіра – це доволі поширені настрої серед людей в окупації. Говорімо чесно: з усіх емоційних повідомлень, звільнять – не звільнять, зараз інформаційний фон такий, що люди переважно чують про перемоги Росії, і це не додає їм оптимізму”, – каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Водночас, за його словами, українська військова присутність на окупованій Херсонщині відчувається дедалі більше. Новини про удари по російських військових цілях позитивно впливають на настрій людей в окупації.
Щоб тут був український прапор
Активістка руху "Жовта стрічка" з Нової Каховки говорить про майбутнє як про можливість жити без постійного страху – не оглядатися через кожен звук на вулиці й не перевіряти постійно телефон.
“Хочеться спокою й безпеки – для себе і для тих, хто поряд. Уявляю день, коли можна буде вийти на вулицю, повісити жовту стрічку і не думати, що за це можуть переслідувати. Головна мрія – щоб український прапор був тут, у Новій Каховці, а потім і в Криму”.
Новий 2026 рік вона сподівається побачити роком реальних змін:
“Крим і південь знову у складі України не тільки на папері, а й у реальному житті людей. Щоб ті, хто пережив окупацію, не відчували себе чужими та не соромилися свого досвіду”.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
