У понеділок, 12 січня, столиця попрощалася з 56-річним Сергієм Смоляком — медиком, який загинув 9 січня в Дарницькому районі під час підступного повторного удару ворога.
Про це пише "Вечірній Київ".
«Він втік від війни з Каховки, але вона наздогнала його тут, у Києві…», — кажуть колеги про Сергія Смоляка. Його життя обірвав черговий російський дрон, який прилетів на місце влучання за лічені секунди до від’їзду медиків.
З самого ранку до Михайлівського Золотоверхого собору сходилися десятки людей. Друзі, рідні та зовсім незнайомі кияни прийшли віддати шану людині, чиє життя було присвячене порятунку інших.
Домовина Сергія, усипана квітами, стояла в центрі храму. З одного боку — рідні, з іншого — колеги у медичній формі, які ще кілька днів тому виїжджали з ним на виклики.
Вадим Вілівчук, завідувач відділення та лікар медицини невідкладних станів, пригадав у розмові з нашим виданням ту фатальну ніч, коли росія вчергове атакувала Київ безпілотниками.
«Тієї ночі (9 січня, — ред.) надійшов виклик: влучання дрона в багатоповерхівку. На місце виїхали відразу кілька бригад, оскільки очікували велику кількість поранених. Рятувальники ДСНС обстежили будівлю, і сталося справжнє диво — постраждалих серед мешканців не виявили. Медики вже збиралися роз’їжджатися, як буквально за лічені секунди з’явився ще один російський безпілотник. Удар прийшовся зовсім поруч із лікарями, як висновок: всі отримали поранення. Проте травми Сергія, на жаль, виявилися несумісними з життям. Колеги намагалися зробити все можливе, але врятувати його було несила», — каже Вадим.
За словами завідувача, Сергій приєднався до столичного колективу у 2022 році. Йому дивом вдалося вирватися з тимчасово окупованої Каховки. Попри пережите жахіття в окупації, він не втратив світла в душі.
«Він миттєво став душею нашої команди. Його бадьорість, незмінна посмішка та позитив притягували людей. У нашій оперативній роботі склади бригад часто змінюються, але з ким би Сергій не працював — від кожного чули про нього лише добрі слова. Сьогодні ми відчуваємо не просто професійну втрату, а втрату рідної людини», — продовжує Вілівчук.
Колеги згадують: для пана Смоляка не існувало поняття «небезпека» чи «тривога», якщо десь чекав пацієнт. Він завжди був у перших рядах, вважаючи справою честі залишатися на посту в найскладніші хвилини.
Колега загиблого, Жанна, яка пропрацювала з ним пліч-о-пліч останній рік, не стримує сліз: «Це була людина з неймовірно великим серцем. У них взагалі вся родина дивовижна… Він втік від війни з Каховки, рятував рідних, але вона наздогнала його тут, у Києві… Говорити про це просто несила», — з болем каже жінка.
Життєвий шлях Сергія Смоляка був нерозривно пов’язаний із медициною. Понад чверть століття він працював старшим фельдшером швидкої допомоги у рідній Каховці. Навіть коли місто захопили загарбники, він не полишив своїх пацієнтів, продовжуючи виїжджати на виклики під постійним тиском окупаційної влади.
Згодом родина все ж змогла перебратися до Києва. Тут, у Дарницькому районі, Сергій продовжив робити те, що вмів найкраще — рятувати людей. До останньої секунди свого життя.
У Смоляка залишилась велика родина: дружина, син та двоє онуків.
Світла памʼять Сергію! Сил рідним…
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
