Війна забрала у тисяч українців найцінніше їхній дім, проте для жителів Козацького та Веселого Новокаховської громади випробування не закінчилися на руїнах.
Про це пише «Нова Каховка інформаційна» у Фейсбуці.
«Пошук малахіту»
Сьогодні вони опинилися заручниками бюрократичного абсурду, який межує зі знущанням, адже поки жителі сусідніх громад отримують компенсації за зруйноване житло, люди з Козацького та Веселого змушені виживати в умовах, які важко назвати людськими.
Ситуація виглядає як справжній вирок, де з одного боку стоїть повна відсутність реальної допомоги, а з іншого вимоги керівництва Новокаховської військової адміністрації на чолі з Олегом Тарабакою, які мешканці влучно називають пошуком малахіту на Гімалаях.
Поки в інших громадах процедури максимально спрощені та спрямовані на підтримку людей, тут від постраждалих вимагають технічно складні звіти, які фізично неможливо підготувати в умовах зруйнованої інфраструктури та постійних обстрілів.
Адміністрація вимагає надавати фотознімки, що містять вбудовані метадані (EXIF) з точною датою, часом та координатами GPS-фіксації місця, а також технічною інформацією про пристрій зйомки.
Ба більше, постраждалі повинні забезпечити цілий набір знімків: загальний вигляд земельної ділянки з прилеглою територією для підтвердження типу об'єкта, а також загальний ракурс руйнувань, що дозволяє оцінити ступінь пошкоджень. Додатково вимагається огляд об'єкта з різних ракурсів: фасадів, бокових та тильних сторін, і навіть «згори» у кількості, достатній для встановлення факту знищення майна. Такі суворі вимоги до фотофіксації в зоні бойових дій виглядають як спроба перекласти відповідальність на людей, які ледь тримаються на ногах.
Математика відчаю
Найбільше вражає цинізм становища, в якому опинилися пенсіонери, змушені виживати на чотири тисячі гривень пенсії при оренді житла у десять тисяч гривень. Цієї математики відчаю недостатньо навіть для оплати кутка, не кажучи вже про купівлю ліків, продуктів чи засобів гігієни. Про одяг, комунальні послуги чи бодай якийсь мінімальний відпочинок мова навіть не йде, адже люди змушені роками скитатися по злиднях, витягуючи останні кошти з порожніх гаманців, поки їхні рідні будинки перетворюються на пил.
Виникає логічне питання щодо того, чому існують такі кардинальні відмінності у підходах до компенсацій та чому сусідні громади знаходять можливості підтримати своїх мешканців без бюрократичних катувань, тоді як у Козацькому та Веселому люди залишені сам на сам зі своєю бідою.
Складається стійке враження, що для представників місцевої адміністрації головним стало не вирішення проблем знедолених людей, а створення видимості діяльності через численні піар-акції та бюрократичні бар'єри. Фотозвіти стали важливішими за реальні людські долі, які ламаються щодня під тягарем байдужості. Жителі Козацького та Веселого не є прохачами, адже вони – люди, які втратили все через війну і мають законне право на державну підтримку, а вимоги адміністрації не повинні ставати нездоланною перепоною до їхнього права на дах над головою.
З різних ракурсів
Нагадаємо, до війни у Козацькому проживало 3653 особи, у Веселому 2637 осіб. Разом 6300. Нині за різними оцінками у двох селищах залишилося від 50 до 100 осіб. Селища практично знищені, але окупанти продовжують їх обстрілювати з артилерії та бомбити керованими авівбомбами. Гуманітарну допомогу туди доставити неможливо, бо вся територія прострілюється.
Станом на 29 червня 2026 року до Новокаховської МВА надійшло 485 заяв на отримання компенсації за знищене майно, з яких:
- 280 заяв – розгляд зупинено;
- 16 заяв – прийнято рішення про відмову;
- 183 заяви – прийнято рішення про надання компенсації;
- 6 заяв – у процесі розгляду.
Відтак можемо констатувати, що за компенсацією поки звертаються зовсім небагато жителів громади. Та й більшість із них не можуть отримати належні кошти через ускладнені умови надання доказів руйнування їхніх домівок. Мабуть, влада і народ дивляться га життя з різних ракурсів.
Так окупанти обстрілюють Казацьке.