Восени 2025 року російські силовики затримали 44-річного Павла Бородіна, мешканця селища Новотроїцького Генічеського району Херсонської області. Його та ще чотирьох українців звинувачують у підготовці й здійсненні теракту в окупованій Новій Каховці.
Про це пише "Медійна ініціатива".
Життя в окупації
До повномасштабного вторгнення Павло Бородін був приватним підприємцем — займався виготовленням комплектуючих до меліоративних систем, а його дружина Людмила працювала продавчинею у кондитерському магазині “Вацак”. Подружжя виховувало двох підлітків.
Новотроїцьке росіяни окупували у перший же день великої війни, 24 лютого. Як і мільйони українців, Бородіни втратили своє звичне життя: робота зупинилася, про рутину можна було забути. Тож родина зосередилася на волонтерстві.
“Навколо було багато людей, які залишилися відрізаними від світу, — розповідає Людмила про перші тижні окупації. — З полиць магазинів зникли всі продукти, навіть хліб. Взагалі нічого не було”.
Усі поставки припинилися, і незрозуміло було, коли відновляться, багатодітні родини і пенсіонери опинилися у скруті. Тоді Павло й Людмила разом із друзями почали збирати продукти: хтось давав картоплю або діставав із льоху консервацію, інші ділилися запасами круп і борошна. А керівництво “Вацака” дозволило безкоштовно роздати частину тортів і тістечок. Все це розподіляли між тими, хто найбільше потребував допомоги. “Люди добре згуртувалися, — згадує Людмила. — Ми власним транспортом розвозили продукти, ліки й речі першої необхідності”.
Дружина і діти виїхали
За чотири місяці 17-річна донька Бородіних вирішила виїхати з окупованої Херсонщини. Батьки допомогли все організувати, тож дівчина дісталася підконтрольної Україні території.
Сама ж Людмила не хотіла залишати домівку. Вона все ще сподівалася на швидке звільнення Новотроїцького або завершення війни. Міркувала, що син зможе навчатися онлайн в українській школі, паралельно відвідуючи місцевий ліцей. Дистанційне навчання вдалося організувати швидко — родина знайшла школу, зареєструвала там сина, і він почав займатися.
Ліцей у Новотроїцькому розташовувався через дорогу від будинку Бородіних, і напередодні 1 вересня родина побачила, що росіяни завезли на територію закладу військову техніку.
У День знань школярів зустрічали озброєні чоловіки, батьків всередину не пускали. Тоді Людмила зрозуміла: її син не відвідуватиме ліцей.
Утім, незабаром представники окупаційної влади почали обходити домівки місцевих — розпитували, чому діти не навчаються. Батьків відкрито залякували, погрожували позбавити права виховувати дітей, якщо ті не ходитимуть до школи. Тоді Павло наполіг — сина треба вивозити.
Людмила з хлопцем виїхали через Василівку Запорізької області — на той час це був чи не єдиний шлях на підконтрольну територію. Матері з сином пощастило: дорогу подолали за день, тоді як іншим родинам через обстріли й закриті блокпости доводилося їхати по кілька діб.
Павло ж залишився в Новотроїцькому.
Павло Бородін.
Продовжував активно волонтерити
Ще коли Людмила була в Новотроїцькому, вони з чоловіком чули про незаконні затримання місцевих жителів. Знали і про зникнення доброго знайомого Павла з Нової Каховки, який власним мікроавтобусом вивозив людей із-під обстрілів. Під час чергової евакуації окупанти зупинили його автівку на блокпосту. Зрештою всіх пасажирів відпустили, проте водія затримали. Тоді він просидів у російських застінках місяць.
Про ще більшу кількість подібних випадків Людмила дізналася вже після виїзду з окупації.
“З кожним днем таке [незаконні затримання мешканців] відбувалося все частіше, — розповідає вона. — Ми постійно обговорювали це з Павлом”.
Подружжя спілкувалося щодня. Людмила знала, що чоловік не може знайти роботу через те, що відмовився від російських документів. Втім, Павло продовжував активно волонтерити.
“Комусь щось привезти, комусь відвезти, — веде Людмила далі. — Дуже часто він їздив у Каховку”.
Після того, як росіяни підірвали дамбу на Каховській ГЕС, ці поїздки стали ще потрібнішими. Місцеві залишилися без харчів, ліків, тому Павло найчастіше їздив саме за цим маршрутом. Люди навіть називали його “доктором” — просили виміряти тиск чи порадити пігулки.
Десь у цей період окупанти кілька разів приходили до Бородіних додому з обшуками. Павло не розповідав про це дружині, щоб не тривожити. Людмила дізналася про візити росіян пізніше — від знайомих. Вже після цього допиталася правди у чоловіка, проте він все одно не ділився деталями.
“Чому приходили? Мабуть, із тієї ж причини, що й до інших, — розмірковує Людмила. — У нас вдома лишалося багато [сільськогосподарської] техніки — машини, генератори, щось іще. Може, їх це цікавило, а може, щось інше. Там же як було: тільки не так подивився — і вже прийшли”.
Павло говорив дружині, що збирається виїхати з окупації. Однак не встиг.
Зробили "терористом"
28 вересня 2025 року Людмила востаннє поговорила з чоловіком. У наступні дні вона вже не могла до нього додзвонитися. Спершу не панікувала — на той момент звʼязок із окупованими територіями був нестабільний. Та згодом знайома написала, що прочитала в інтернеті тривожні повідомлення, і переслала скриншот із місцевого Telegram-каналу. Люди розповідали, що бачили, як російські військовики з автоматами затримували чоловіка.
“І там було написано, що, можливо, також схопили Павла Бородіна, але це не точно. Так я і дізналася”, — каже Людмила.
Вона одразу зателефонувала рідним Павла, які залишилися на окупованій території, за 30 км від Новотроїцького. Запитала, чи не виходив він на звʼязок, але з ними чоловік теж не спілкувався. Людмила переслала скриншот повідомлення із Telegram і попросила зʼясувати, чи це правда. Наступного дня родичі поїхали до будинку Бородіних — там нікого не було. Тоді звернулися до поліції із заявою про зникнення людини, проте окупаційні силовики довго відмовлялися її приймати.
“Вони просто не хотіли офіційно підтверджувати свою причетність”, — пояснює Людмила.
Зрештою родичам повідомили, що інформацію щодо Бородіна перевіряють, і треба чекати.
Павло Бородін після затримання окупантами.
За деякий час Людмила звернулася до поліції вже на підконтрольній Україні території. Своє зволікання вона пояснює просто: в окупації людей затримували часто, але декого відпускали через кілька днів чи тижнів. Жінка сподівалася, що й Павло скоро повернеться, боялася, що розголос може йому нашкодити.
“Я думала, що вони перевірять те, що хочуть, і відпустять, — обґрунтовує Людмила свою позицію. — Адже взагалі не пояснювали, за що його забрали”.
Час спливав, а Павла не відпускали. Через чотири місяці Людмила подала заяву до Нацполіції України про зникнення чоловіка. Весь цей час дружина не мала інформації про те, де тримають Павла. Були лише припущення, що він або у Генічеську на Херсонщині, або в Мелітополі Запорізької області. За пів року родичі дізналися, що Павла спершу вивезли до Генічеська, а потім перевели у СІЗО в Чонгарі, через яке пройшли десятки українських цивільних заручників.
Там бранцеві дозволили отримувати від родини передачі і листи. У своїх відповідях Павло лаконічно повідомляв, що в нього все “більш-менш добре”, і він навіть почав трохи набирати вагу.
Про те, що чоловік сильно схуд, Людмила дізналася в березні цього року з інтернету. Слідчий комітет РФ опублікував повідомлення про затримання пʼятьох “підозрюваних у теракті” на Херсонщині. Серед них був і Бородін.
За версією окупантів, у 2025 році мешканець Херсонської області нібито вийшов на звʼязок із українськими спецслужбами й запропонував організувати теракти на окупованій території. Допомагати йому мали четверо знайомих. “Співучасникам”, як стверджували росіяни, СБУ дронами доправила компоненти вибухових пристроїв, група зібрала їх за інструкціями. А 1 жовтня 2025 року українці начебто встановили вибухівку біля адміністративної будівлі у Новій Каховці. Коли туди прибув окупаційний “мер” Володимир Леонтьєв, пристрій активували. Так званий "міський голова" був тяжко поранений і помер у лікарні. Вибуховою хвилею нібито зачепило також двох літніх жінок, які перебували поруч.
61-річний Леонтьєв був колаборантом. У березні 2025 року український суд заочно визнав його винним у порушенні законів і звичаїв війни і виніс вирок — 15 років увʼязнення. За даними слідства, після початку повномасштабного вторгнення призначений росіянами посадовець наказав викрасти і катувати міського голову Берислава Олександра Шаповалова. За рік до цього, у 2024-му, Леонтьєва також заочно судили за викрадення журналіста з Каховки Олега Батурина, міського голови Таврійська Миколи Різака та секретаря Новокаховської міськради Дмитра Васильєва. Полонених жорстоко били, тримали у кайданках, позбавляли води та їжі, тиснули на них психологічно. Дехто не витримав знущань. Зокрема, Васильєв помер через дев’ять місяців після звільнення.
Боялась говорити сину
У російському повідомленні про затримання “підозрюваних” у вбивстві Леонтьєва опублікували фотографії українців. На них Людмила ледве впізнала свого чоловіка — настільки він змінився у неволі.
Жінка розповідає, що вже після переведення до Чонгара Павло просив рідних передати йому ліки, але адміністрація СІЗО відмовила. Негаразди зі здоровʼям у цивільного бранця були ще до затримання. “У нього хронічні захворювання — артрит, проблеми зі спиною, радикуліт і зміщення дисків. Ще у нього дуже часто боліла голова через серйозну травму в юності”, — каже Людмила.
Також дружина знає, що до чоловіка в СІЗО не допускали адвоката.
23-річній доньці про те, що окупанти затримали Павла, Людмила повідомила одразу, а от сказати 17-річному сину довго не наважувалася.
“Я боялася йому говорити, — зізнається вона. — Він у мене дуже чутливий, сильно переживає за мене, оберігає”.
Та коли жінка вже планувала звернутися до Нацполіції щодо зникнення чоловіка, розповіла про полон батька і сину, аби він не дізнався про це випадково із соцмереж. Хлопець сприйняв тяжку новину мужньо. Тепер усій родині залишається лише одне — чекати на звільнення Павла.
Від редакції. Нагадаємо, 1 жовтня 2025 року було ліквідовано так званого голову окупаційної "Ради депутатів Нової Каховки" Херсонської області Володимира Леонтьєва. Виконавцями ліквідації були українські партизани. Після операції їх переправили на підконтрольну Україні територію, де вони розповіли про подробиці своєї успішної роботи.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
