Останні теплі дні «бабиного літа».. Ще в природі чимало зеленого кольору, але вже проявляються усі відтінки осені – від золотистого до яскраво-червоного. Уже пішли ранкові осінні тумани, а сонце зрідка виглядає з-за хмар. Утім, це пора замилування природою, споглядання її тихої зажури і задуми. Пора осмислення того, що зроблено і не зроблено за час безтурботного літа… Повільно падає листя з дерев. І тоді на згадку приходять поетичні слова із класики, написані 100 років тому. І може, треба нам на хвильку спинитися в міській круговерті і поглянути на красу навколо нас. Скоро її не буде, бо настане листопад, і дощові дні перетворяться на довгу нудьгу. А поки ще можна помилуватися осінньою красою рідного міста.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
* * *
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
