Для 62-річного Олександра Пилипенка День волонтера – особливе свято. Він почав займатися волонтерством із самого початку війни на Донбасі. Понад 50 разів виїжджав у зону АТО. Збирав у Новій Каховці і возив у добробати та в підрозділи ВСУ одяг і взуття, військове спорядження, продукти, медикаменти тощо. А два роки тому сам пішов добровольцем на передову. Служив у першій штурмовій роті ДУК «Правий сектор». Нині працює водієм у парамедиків.
Він одним з перших відгукнувся на прийняття Верховною Радою закону №2045-1 про надання добровольцям статусу учасників бойових дій.
– Слуги забули або не захотіли врахувати в цьому законі волонтерів-добровольців, – коментує Олександр Іванович. – Тих, хто під обстрілом перевозив необхідне для воїнів. Парамедиків, що ризикують своїм життям довгі місяці, знаходячись добровільно на фронті, забезпечують ліками і медичним устаткуванням наші війська. Добровольців, які займаються матеріально-технічним забезпеченням ЗСУ і добровольчих з'єднань. Добровольців-пошуковців, які вивозять загиблих і шукають зниклих безвісти. Тобто, тих, хто вже шостий рік усе це робить добровільно, знаходячись постійно в зонах обстрілу. А загалом закон ухвалений з великим запізненням, але він є, і це вже добре.
О. Пилипенко став волонтером ще у 2014-му
А чи легко буде вам отримати статус УБД?
– Деякі мої знайомі цим займаються 5 років. Хоча у 2014-2015 роках вони стільки вивезли останків з територій боїв під обстрілами, під снарядами, працювали на мінних полях…
Я не уявляю, як зможу оформити собі статус УБД. Це треба поїхати додому, знайти трьох свідків, довго і нудно ходити по кабінетах. Тобто, сама схема нам до кінця незрозуміла. Може, вийде, а може, й ні. Кінець-кінцем ми не для цього тут. Поживемо – побачимо. Чимало моїх побратимів, які вже на гражданці, відмовилися бігати по кабінетах. Для військових ЗСУ працює система – на статус УБД кожного подає командир. А усім правосекам треба самим цим займатися. І перше питання, яке може виникнути у якогось чиновника: «А хто вас туди посилав?» От цього й не хочуть почути добровольці.
Син і батько: Іван та Олександр Пилипенки в зоні ООС
Ви служили свого часу в Радянській армії. Нині бачите, як влаштоване нове українське військо. Які суттєві відмінності?
– Років три тому в ЗСУ з’явилося чимало бюрократії. Я тоді у своїй друкарні виготовляв чимало посібників для наших військових, спілкувався з командирами, у тому числі високих звань і посад. Почали вводити суворий облік, починаючи з кількості відстріляних патронів. Тобто, повернувся у якійсь мірі «совок». Нині командири вже пищать від кількості паперів, які їм треба щодня писати.
А в іншому… Скажімо, такої дідівщини, яка була тоді, нині нема. Тепер інші люди, інші відносини. Демократія свою справу зробила. Бандюків у нашій армії не люблять. У бойових частинах поважають тих, хто сумлінно виконує свою роботу – геройських хлопців. Вони – кістяк війська.
З побратимами на передку
Зараз ті, хто служать в армії, розуміють, що вони захищають свою Батьківщину. За радянських часів патріотизм був іншим – заідеологізованим. Сьогодні він природній, справжній, бо іде від душі, від розуміння необхідності тієї справи, яку ти робиш. І таких військових достатньо на передовій. На жаль, чимало із них уже дивляться на нас із небес і дивуються всьому тому, що у нас відбувається.
Але в наш час чимало молодих людей ухиляються від строкової служби. Наскільки важливо юнакам пройти гарт в армії?
– Дуже важливо. За часів СРСР була добре поставлена ідеологічна робота. У нас вона ще не на достатньому рівні. І як наслідок – таке явище. Я не називав їх «уклоністами». Вони просто невиховані. Бо для того, щоб дорослий чоловік свідомо пішов захищати Батьківщину, він має бути відповідно вихований. А у нас нема такого виховання. Бо казати: «Я візьму зброю, коли ворог прийде до мене», – це зовсім не те, що реально взяти в руки автомат. Треба принаймні знати, як із нього стріляти.
Чи є нині на передовій строковики?
– Строковики служать у Нацгвардії, Внутрішніх військах, Прикордонній службі та військових частинах, які не знаходяться в зоні бойових дій. На передку тільки контрактники. Ще не вистачало нам тут молодих хлопців класти… Тому даремно юнаки та їхні батьки бояться. Треба йти в армію і учитися володіти зброєю. Бо що зможе людина, яка не тримала в руках автомат, якщо їй доведеться воювати? Про це треба розповідати юнакам ще в школі.
Ось приїду додому, розповідатиму молоді про службу. Скоро мене син Іван тут замінить. Планую Новий рік зустріти в Новій Каховці.
Учні місцевої гімназії прийшли привітати добровольців
Від редакції. Колектив редакції сайту NovaKahovka.City щиро вітає усіх, хто причетний до волонтерства в Україні, з Міжнародним днем волонтерів! Також шлемо вітання усім військовослужбовцям з нагоди Дня Збройних сил України! Хай береже вас Господь! Повертайтеся живими! У нас ще багато роботи буде в мирному житті, щоб зробити нашу Батьківщину процвітаючою і успішною державою.
