1 серпня у меморіальному музеї Анатолія Бахути відбулося вручення літературної премії його імені.
У цей день 1990 року поет пішов з життя. Два роки потому на околиці Нової Каховки у будинку, де він жив, відкрили літературний музей. За традицією у цей день шанувальники його творчості відзначають день пам’яті поета. З 2014 року проводиться конкурс серед місцевих поетів і прозаїків на здобуття премії імені Анатолія Бахути.
До музею завітали літератори, офіційні особи та шанувальники творчості поета
Перше кохання і лист до Тичини
Нинішнього року у конкурсі взяли участь найбільше місцевих літераторів: 10 поетів та 8 прозаїків. Родзинкою заходу став приїзд із Запоріжжя Людмили Зайченко, яка у молодості зустрічалася з Анатолієм Бахутою. Вони жили поруч в Робітничому селищі. Анатолій тоді працював на електромашзаводі після служби в армії. Людмила Миколаївна розповіла, що Анатолій познайомив її зі своїм другом Олександром, який теж писав вірші. Згодом вона з ним побралася, народила двох дітей. Але вони з Анатолієм залишилися друзями і довгий час листувалися. Передала музею листи Бахути, які він писав їм у Запоріжжя.
Людмила Зайченко ділиться спогадами про Анатолія Бахуту
— Якось Анатолій підготував добірку віршів і послав їх Павлу Тичині. Відповіді не дочекався, бо Тичина помер (1967 рік — прим. авт.). А через півроку вийшов колективний збірник, у якому були вірші Бахути, але під іншим прізвищем. Він писав гарні вірші, ми в молодості зачитувалися поезіями Анатолія.
Мав сталевий характер
Своїми спогадами про поета поділився ректор Новокаховського гуманітарного інституту Георгій Севрюков.
— Він не був антирадянщиком. Його не цікавила доля Анжели Девіс чи Луїса Корвалана. Але він дуже любив свою країну. Цінував російську поезію срібного віку, особливо Єсеніна. У його крихкому тілі був сталевий характер. Якщо він у чомусь був упевнений, то ніхто не міг його переконати. Я щасливий, що мені довелося зустріти його у своєму житті. Сьогодні — день української поезії в Новій Каховці.
Георгій Севрюков розповів про дружбу з поетом
— Я поставив конкурсантам найнижчі оцінки, — бере слово член журі, херсонський поет, лауреат Шевченківської премії Анатолій Кичинський. — Не ображайтеся на мене. Я намагаюся підходити вимогливо до творчості, у тому числі й до своєї. Хочу, щоб рівень художності учасників конкурсу зростав. Багато міст України можуть вам позаздрити, бо не скрізь відбуваються такі літературні події.
Анатолій Кичинський висловив побажання учаникам конкурсу
Конкурс варто зробити обласним
Наближається урочиста мить. Заступник міського голови Володимир Сироватка та начальник відділу культури відкривають конверти з іменами лауреатів.
Переможцем конкурсу серед поетів журі визнало Володимира Вітюніна, серед прозаїків — Олега Пустового. Лауреати одержують дипломи та грошову частину премії — по 5 тисяч гривень.
Лауреати премії Олег Пустовий та Володимир Вітюнін
Голова журі, херсонський поет, журналіст і перекладач Валерій Кулик висловив побажання, щоб конкурс переріс рамки міста і став обласним.
У цей день до могили поета поклали вінки, а присутні пом’янули його літературними читаннями. Узимку до 80-річчя поета (2 січня 2019 року) відбудеться конкурс читців та самодіяльних поетів серед учнівської та студентської молоді.
Раніше лауреатами премії ім. А. Бахути ставали поети Олександр Гунько, Альберт Боровик, Дмитро Кириченко, прозаїки Світлана Трохимчук, Анатолій Португальський, Людмила Марченко.
Анатолій Бахута (1939-1990) — український поет. За життя написав біля 4 тисяч віршів, поем, епіграм, епітафій та інших поетичних творів. Займався філологічними та футуристичними розвідками. Лише після смерті поета видані книги його поезій: «Дань» (2004), «Вибрані твори» (2012), «Сталеві бризки» (2014). Посмертно його удостоєно Міжнародної літературної премії ім. Олексія Кручоних (1991).
Фото: Олександр Гунько
