«Цвітуть осінні тихі небеса». Саме ці слова українського поета Андрія Малишка згадуються у ці дні чарівної осені. Ще тепло, але вже у природі з’явилося безліч барв. Це пора художників і поетів. Для перших — незвичайні кольори і відтінки. Для інших — час натхнення і лірики.
Це пора задумливого замилування красою і осмислення миттєвостей життя. Здається, восени до нас приходить мудрість, і ми починаємо осягати істини свого існування.
Щороку осінь неповторна і чарівна. Можемо ще насолоджуватися останніми залишками тепла і краси в рідному місті. А воно — прекрасне для нас будь-якої пори року. Тож бережімо і плекаймо його красу. Аби бути гідними Матінки-Природи, що подарувала нам таємниці буття. І тоді помічаємо незвичайні перетворення навколо себе. Дерева, повз який ми байдуже проходили ціле літо, раптом перетворюються на красенів. Як у казці, коли гидке каченя стає прекрасним лебедем.
Тож давайте пройдемося знайомими вулицями, подивимося на відреставровану альтанку, зазирнемо у парк і на берег Дніпра, помилуємося кожним листочком і квіткою...
