Учора вранці на подвір’ї сільського голови Стрілкового Генічеського району Олександра Пономарьова стався вибух. Як повідомив відділ комунікації поліції Херсонської області, вибуховий пристрій був закладений невідомими біля гаража господаря. Пошкоджень зазнали стіна будинку і гараж, з людей ніхто не постраждав.
«Конфліктів і боргів не було»
Як розповів сам Олександр Пономарьов вибух був доволі потужним. За словами сільголови, пристрій йому підкинлил невідомі особи, родина у цей час спала. Що стало причиною злочину, поки не відомо.
«Біля гаража, який належить сільському голові, пролунав вибух. Господар відразу викликав поліцію. На місці працювала слідчо-оперативна група Генічеського відділу поліції і експерт вибухово-технічної служби. Правоохоронці ретельно оглянули територію і вилучили залишки предмета, який вибухнув», - сказано в повідомленні.
Поліція відкрила провадження за ч.4 ст. 296 Кримінального кодексу України (хуліганство із застосуванням спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 3 до 7 років.
Сільський голова Олександр Пономарьов розповів «Укрінформу», що йому ніхто не погрожував, і ворогів у нього теж не було.
«Мені ніяких погроз не надходило, конфліктів у мене таких... затятих не було, боргів ні перед ким немає... Такий підлий випадок», - сказав Пономарьов.
Утім, Олександр Петрович дещо важливе приховує. NovaKahovka.City вирішила пригадати історію 6-річної давнини, а саме часи анексії Росією Криму, та епізодичну роль в цьому Пономарьова.
Російський десант на Арабатці
15 березня 2014 року біля селища Стрілкове о 13:30 з гелікоптерів Мі-8 висадився десант з 40 піхотинців російських військ. Цю інформацію підтвердили правоохоронні органи Генічеського району. Згодом стало відомо, що група російських військовослужбовців мала чисельність близько 70 чоловік. Вони висадилися в тилу в українських прикордонників за підтримки чотирьох вертольотів і трьох бойових броньованих машини та зайняли позиції поблизу газорозподільчої станції. За повідомленнями місцевих жителів, 15 березня на території газового промислу «Чорноморнафтогазу» було помічено близько 50 осіб у цивільному, які з'явилися перед висадкою російських військових. Того ж дня українські військові та прикордонники виставили свій блокпост, заблокувавши російським військовим дорогу в бік Генічеська. Станом на 16 березня близько 300 солдатів Російської Федерації оселилися в колишньому пансіонаті МВС поряд з селом Стрілковим. На території пансіонату, крім солдатів, також присутня військова техніка.
По обіді 16 березня стало відомо, що російські військові встановили біля села блокпост, який складається із 4 бронетранспортерів і близько 40 військових.
Тодішній голова Херсонської ОДА Юрій Одарченко заявив, що «серйозної важливості газорозподільна станція у с. Стрілкове не має», і повідомив, що було ухвалене рішення не чинити збройного опору при захопленні російськими військовими цієї станції. Ця заява викликала невдоволення його однопартійців з Генічеської районної організації ВО «Батьківщина», які повідомили, що ця станція здійснює газопостачання населених пунктів від Стрілкового до Генічеська та має важливе значення для району.
І ось тут на арену історії вийшов Олександр Пономарьов.
Кримінальне провадження від СБУ
19 березня сесія сільської ради за ініціативи сільського голови Олександра Пономарьова звернулася з проханням перенести блокпост Збройних сил України від перекачувальної газової станції ближче до центру села, на північ від діючих баз відпочинку (що означало б втрату контролю над газовою станцією). Він назвав встановлення блок-посту безпосередньо біля станції «організаційно-політичною помилкою» та мотивував свої дії інтересом власників баз відпочинку.
Обурені селяни, більшість із яких виступають за єдність України, доставили депутатів сільської ради та самого Пономарьова до Генічеська, де районне управління Служби безпеки України порушило проти Пономарьова кримінальне провадження за статтею «Службова недбалість», а депутати сільської ради на виїзній сесії в Генічеську в присутності близько 100 представників громадськості одноголосно скасували своє ранкове рішення.
23 березня невідомі під охороною російських військових демонтували бурову вишку на Стрілковому газовому родовищі та вивезли її в напрямку Криму.
28 березня українські військові перенесли блокпост на 300 м ближче до російського, збільшивши чисельність особового складу та укріпивши позиції.
У грудні 2014 року російські військові повністю залишили територію Херсонщини, відійшовши за лінію адміністративного кордону між Херсонщиною та Кримом.
Земля і воля
Однак кримінального переслідування тоді О. Пономарьов уникнув. В інтерв'ю Hromadske.tv місцеві активісти з проханням зберегти анонімність розповіли, аби щодо Пономарьова не вживали жодних заходів, він виділив дві земельні ділянки співробітникам Херсонської СБУ. Один з місцевих опозиціонерів Євген Морозов вважає, що Пономарьов роздає землю своїм товаришам, бізнес-партнерам і правоохоронцям в якості хабарів за мовчання. А ось ще один епізод в біографії О. Пономарьова. 11 березня 2016 року в Стрілковій сільраді відбулася виїмка документів. У визначеннях Генічеського районного суду від 1 березня, знайдених журналістами в Єдиному реєстрі судових рішень, зазначено, що виїмка проводиться згідно з кримінальним провадженням за частиною 2 статті 191 КК України «Привласнення або розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем». Згідно з матеріалами слідства, за наполяганням Олександра Пономарьова сільрада ухвалила рішення, за яким комерційна структура розрахувалася за землю спортивним майданчиком. Вартість викупу ділянки — близько 200 тисяч гривень.
Про інші схеми неправомірного виділення курортної землі різного рангу чиновникам і правоохоронцям під керівництвом О. Пономарьова детально розповідає портал «Четверта влада» в матеріалі «П'ять схем земельного дерибану на межі з Кримом».
Отже, як бачимо, у шафі Олександра Петровича скелетів чимало. Тож, можливо, вибух на його подвір’ї зовсім невипадковий.
Нагадаємо, 63-річний Олександр Пономарьов пройшов у Новій Каховці кар’єрний шлях від першого секретаря міськкому комсомолу ще за часів СРСР до директора заводу «Сокіл» в період його розвалу. Згодом став директором заводської бази відпочинку в Стрілковому, яку раніше продав приватній структурі. Двічі був обраний сільським головою.
Заголовне фото: Олег Батурин
