Сто років тому на наших землях зійшлися в смертельній битві два ворожих війська: Червона і Біла армії. Фактично вони билися за володіння Російською імперією. Інтересів України тут ніхто не враховував. Але з історією сперечатися не треба – це наш навчальний матеріал. Тож варто пригадати, яка грандіозна людська м’ясорубка крутилася тут, перемелюючи людські долі.
7 серпня 1920 року частини 13-й Червоної армії форсували Дніпро і висадилися біля Каховки, приступивши до створення укріпленого плацдарму. Незважаючи на вжиті зусилля, білої Російської армії генерала Петра Врангеля не вдалося вибити противника зі стратегічно важливих позицій. Бої на Каховці в кінцевому підсумку визначили результат Громадянської війни на півдні Російської імперії.
Бої за село Ключове
Та ще раніше, 31 липня – 2 серпня 1920 року, відбувся бій за село Ключове, на місці якого побудована Нова Каховка. Про цей бій збереглися записи у щоденнику ротмістра князя Ігоря Черкаського.
«К утру 31/VII большевики оказались на всем фронте отброшены за Днепр, за исключением участка Б. Каховка - деревня Ключевая, каковой плацдарм, всего версты в 4-5 глубины, упорно оборонялся крупными силами красных, успевшими там сильно укрепиться. Весь день лейб-эскадрон пробыл в резерве в Кучугурах, к югу от деревни Ключевой, неоднократно подвергаясь обстрелу красной артиллерии, а под вечер был вызван в непосредственный резерв наступавшим на Ключевую спешенным частям полка. Не приняв участия в бою лейб-эскадрон отошел вместе с полком в колонию Основу, где и заночевал, выставив несколько полевых караулов в направлении на деревню Ключевую. Утром 1/VIII весь полк переходит под самую Ключевую, где и стоит весь день в резерве, под частыми залетными пулями».
Далі на кількох сторінках ротмістр яскраво описує бої за село Ключове, з детальною оповіддю про хід боїв, артилерійські й кулеметні перестрілки та втрати своїх бойових товаришів. А закінчує опис досить песимістично:
«Bсе атаки за день, как пехоты, так и конницы на Каховские укрепленные позиции разбились об упорное сопротивление красных и командование, в виду понесенных громадных потерь, решило отойти по всему фронту. Однако, приказание об очищении Ключевой, за отстаивание которой полком были принесены тяжкие жертвы, было получено уже по окончании боя, после чего Гвардейский полк весь отошел в колонию Основа».
Десантна операція під Каховкою
Відбивши удар Російської армії Врангеля, вибивши її з міст сучасної Запорізької області України і відновивши колишню лінію фронту, РККА перейшла в контрнаступ.
План залишався незмінним: удар із західного напрямку на Перекоп і з північно-східного на Мелітополь. Підготовка до операції йшла дуже серйозно. Для форсування Дніпра червоне командування вибрало район Каховки. Рішення найважливішого стратегічного завдання доручалося одному з найбільш боєздатних підрозділів всієї Червоної армії - Латиській дивізії. Разом з частинами 52-ї дивізії 13-ї армії Робітничо-Селянської Червоної Армії вона повинна була форсувати річку за підтримки Дніпровської флотилії і двох дивізіонів важких гармат.
Червоним ставилося завдання: «Форсування Дніпра, розгром живої сили противника, надання підтримки лівобережної групі, закриття проходів противнику назад до Криму».
Почалася комбінована десантна операція. Висадка проводилася одночасно в чотирьох місцях. 7 серпня 1920 року латиші успішно переправилися через Дніпро біля Каховки і, відтіснивши частини 2-го корпусу генерала Слащова, прорвалися в його глибокий тил. Ціною граничного перенапруження білогвардійці контратакою відбили наступаючих за Дніпро, ліквідувавши всі десанти, крім каховського. У районі Каховки червоні зуміли утримати важливий плацдарм з переправами, на якому сконцентрувалися три дивізії. Загальна площа плацдарму становила 216 км², глибина - 12-15 км.
Наступаючі не дійшли до своєї мети - Перекопу, щоб відрізати білих від Криму, всього 25 км. Проте Каховський плацдарм створював загрозу основний угруповання сил Російської армії в Північній Таврії.
Невдача захоплених зненацька військ Слащева стала причиною його почесної відставки. Відстоявши Крим під напором червоних в березні 1920 року, він отримав від Врангеля титул «Кримський» до свого прізвища і заслужив репутацію рятівника Білого справи. Однак, успішний в маневреної війні, він виявився не на висоті в позиційній.
Зміцнення плацдарму
У наступні дні червоні покращували своє становище. Вже 8 серпня під керівництвом колишнього підполковника царської армії Дмитра Карбишева, який перейшов на бік радянської влади, почалися роботи зі спорудження на Каховському плацдармі оборонних укріплень. Вони зводилися руками насильно мобілізованих селян колишньої Херсонської губернії. Підневільні «помічники» РСЧА насипали вали, копали траншеї, створювали бліндажі та артилерійські позиції, встановлювали дротяні загородження. Працювали вдень і вночі. Будівельні матеріали підвозили по Дніпру.
Зігнане з навколишніх сіл і хуторів населення в результаті викопало три лінії окопів загальною довжиною понад 100 км і поставило п'ять рядів колючого дроту.
Бої тривали до 20 серпня. Корпусу Слащова в з'єднанні з кавалеристами Івана Барбовича вдалося ліквідувати прорив червоних і «замкнути» їх на плацдармі. Як пояснював в своїх мемуарах командувач 2-м корпусом, всупереч наказу Врангеля він вирішив не жертвувати особистим складом, штурмуючи неприступний рубіж.
Російська армія Врангеля так і не змогла ліквідувати цей плацдарм, що призвело до помітного ослаблення її позицій і подальшого відступу за Перекоп.
У 1935 році один з творців успіху РСЧА 15-річної давності Блюхер, вже маршал Радянського Союзу, вказував в статті «Перемога хоробрих»: «Каховка, що знаходиться на найкоротшому шляху до Криму, не тільки стримувала прорив Врангеля до Криворіжжя і Донбасу, а й заважала з'єднанню з військами Польщі. Цю скалку на живому своєму тілі Врангель відмінно відчував, не раз намагався її вирвати, витрачаючи на це кращі свої частини і техніку, але безуспішно атакуючи неодноразово Каховку з серпня по жовтень. Усі ці атаки успішно відбивалися каховсько-бериславською групою».
Цікаво, що на боці «червоних» воювала 10-тисячна бригада анархіста Нестора Махна. За бої на Каховському плацдармі він був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора – найвищою на той час відзнаою більшовицької влади. Загалом з обох боків у боях під Каховкою брали участь біля 300 тисяч бійців.
На згадку про ті бої були складені пісні «Каховка», «Тачанка», а в Москві одна з вулиць і станція метро отримали назву «Каховська». У районі проведення боїв Каховського плацдарму між Новою Каховка та Каховкою встановлено 12 пам'яток, присвячених подіям 1920 року.
2 серпня 2020 року біля кладовища селища Основа – передмістя Нової Каховки – був відкритий і освячений пам’ятний знак на честь загиблих у боях Громадянської війни за Ключове. Його встановили поруч із пам’ятним знаком першим колоністам нашого краю.
