«Репутация этой дамы мягко сказать подтоптана ей же самой. (Она) очень занята своими беспорядочными связями, занята только собой». «Она слаба на передок». «О твоих беспорядочных связях знает весь город. Тебя понесло» «(Она) имеет проблемы со психикой и периодически посещает психотерапевта». «(Это) изощрённая женская месть».
Так пишуть у соцмережах про свою колегу Анна Садовая чиновники Каховської міськради. Переважно жінки.
Вчорашнє відеозвернення начальниці відділу культури Каховської міськради Анни Садової, в якому вона звинуватила в сексуальному насиллі міського голову Каховки, кандидата на цю посаду від партії Пропозиція Андрія Дяченка просто «розірвало» наше місто. І стало своєрідним іспитом для суспільства: наскільки воно готове реагувати на подібні речі?
Знаю багатьох людей, які з недовірою поставились до озвученої Анною інформації. Найбільші питання особисто у мене виникають до політичної сили, яка максимально використала її у власних інтересах за кілька днів до виборів. Замість того, щоб зробити максимум для відкриття кримінального провадження, проведення слідчих дій - зареєструвати заяву, прослідкувати, щоб поліція не відфутболила її, як вона це любить робити, надати юридичну допомогу, знайти інших жертв насилля, надати їм підтримку (Анна вже заявила, що жертв було мінімум ще 5) і зібрати всі належні докази в цій складній справі. Я не хочу, щоб ця партія, яка використовує такі брудні методи, прийшла до влади.
Натомість Анна мала право заявляти про насилля тоді, коли вважає за потрібне. «Да, я сделала это накануне выборов именно потому, что сейчас он слаб и уязвим. Как все это время были уязвимы перед его насилием мы», - так пояснила вона.
Водночас багато каховчан не здивувались сказаному Анною. Вони кажуть, що, знаючи особисто Андрія Дяченка, аніскільки не здивовані тим, що він міг таке вчинити.
Безліч інформації про неадекватне ставлення міського голови до підлеглих можна знайти в медіа. Раніше було опубліковано багато свідчень з приводу незаконних звільнень посадовців Каховської міськради, стабільної виплати шалених премій (до 60 тис грн/міс) особисто наближеним до "тіла" мера чиновницям і чиновникам, навіть якщо вони грубо порушують закон і не виконують свої посадові обов'язки. Винесення доган і звільнення, як і все, що він робить, сам Дяченко як правило ніяк не коментує. "Ви мені просто не сподобались", - хіба що таке може сказати він.
Але найбільшим дном у цій історії для мене стали однотипні дописи підлеглих Дяченка - здебільшого кандидатів у депутати від підконтрольних йому політичних сил. Серед них: начальниця управління освіти, відділів архітектури, у справах молоді та спорту, організаційно-кадрового відділу, засновниця та редактор газети, в якій колись Анна Садова працювала редакторкою. Більшість із цих дописів написані як під копирку і зводяться до одного: «Я особисто його знаю. Впевнена, що ніколи не було жодних натяків на якесь там жорстоке чи насильницьке поводження до жінок».
Трохи це нагадало мені махрові радянські часи з їхніми комсомольськими зібраннями та листами в стилі «не читав, але засуджую». Бо кожен у цій історії може виступати лише від власного імені. Якщо якусь авторку подібних дописів Дяченко не домагався, це не означає, що цього не могло статися з кимось іншим. Навіть не знаю, як такі очевидні речі не є очевидними для «захисників» міського голови. «В лапках» бо захисники з них виявились так собі.
Сподіваюсь, що ця історія не затихне після виборів і ми дочекаємось завершення слідства.
