Коли з 6-ою «хвилею» я пішов до Збройних сил України, офіційного свята Дня захисника України ще не було. Та нам і нашим побратимам, які вже п’ятьма «хвилями» захищали Неньку від рашистської навали на Донбасі, було не до святкувань.
Наразі 14 жовтня - це офіційне свято та офіційний вихідний. Але, скажіть, чому в Україні, що перебуває в стані неоголошеної війни з Росією, частина молоді намагається попри що уникнути строкової служби в армії? Хлопці, вам просто подобається приймати від дівчат поздоровлення із Днем захисника України, а самим піти на її захист - в облом?!
У столиці України більше 30 тисяч призовників ухиляється від призову! Цензурних слів в мене, як офіцера запасу, просто немає... Якщо ми хочемо жити в нормальній та заможній країні, то маємо для цього робити все від нас залежне. Від кожного. З нас. Особисто я та ще сотні тисяч побратимів свій борг, ні, свою любов до України вже засвідчили. І всіх їх є нагода привітати з Днем захисника України!
А тим, хто ще вагається чи розмірковує, як утекти від цього «почесного обов'язку» - захищати Україну - є одна порада: або ви з нами, або йдіть подалі. Третього шляху не існує. Ми все одно переможемо!
З Днем захисника України всіх, кого це стосується - командирів, бійців, волонтерів!
СТАРОБРАНЕЦЬ.
Пам’яті Валерія Вахненка
Жартома нас «старобранцями» прозвали,
Адже було нам всім за 50.
А ми до військкоматів шкутильгали,
Піднесено, немовби на парад.
Ми в «хвилю» влились майже органічно,
Хоч нас повістками в АТО ніхто не звав.
Були ми дійсно постаті епічні
Серед усіх, хто Неньку захищав.
Хтось був худий, як чахлик невмирущий,
Другий - гладкий і ніс в руках живіт.
Палив хтось люльку. Хтось насіння лущив.
А взагалі з нас кожен перший - дід.
Беззубі чи з протезами вставними.
Геть лисі. Сиві. З вусами та без.
Покинули діди свої родини,
Поставивши до відома й «собес».
Таке було в нас чудернацьке військо,
Але ж всі знають - досвід не проп'єш!
Тому й навчали дечому хлопчиськів,
А нас - вони, ми ж - браття, врешті-решт.
Питали часто на Донбасі хлопи,
Коли з'являвся трохи вільний час
Між «тріскотнею» й змінами у ВОПах:
«Скажи, Патрон, чому прийшов до нас?
Сидів би вдома, доглядав онуків,
А ти тут з нами виглядаєш Смерть...»
І відповідь була така: «Від скуки
До строю в армію навряд чи хто стає.
Я хату збудував. Онуків діти
Подарували. Виростив і сад.
Та ворог край воріт! Чому радіти?!
Тому і взяв до рук я автомат.
Життя ми любим всі. Але ж майбутнє
Повинні будувати молоді!
А ми, з минулим нашим незабутнім,
Зупинимо підступних ворогів».
Ідуть роки. Війна гризе країну.
Синів ховали ми. Сини ховали нас.
Але - майбутнє буде в України!
І Крим ми повернемо, і Донбас!
Переможемо!
Від редакції. Валерій Вахненко служив у зоні АТО в ДУК "Правий сектор" старшиною роти. Мав позивний "Патрон". Трагічно загинув 27 вересня 2016 року в селі Луганське Донецької області.
