Події у Казахстані нагадують український Майдан 2013-2014 років. Але з однією великою відмінністю: в Україні ніколи не було автентичного деспотизму, тому влада не посміла проти майданівців постати армію. Та й «миротворців» з інших держав у нас не було.
Утім, є й велике спільне: і ми тоді, і казахи нині повстали проти фелодалізму, за демократичні цінності. У зв'язку з цим хочемо нашим читачам розповісти історію далекого минулого про нашу спільну боротьбу проти Московії.
Сайт військово-патріотичного клубу «Сотні сіроманців» - УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting - розмістив історію Омара Алойота – «Колі», казаха, бійця УПА.
«Омар Алойот – позивний «Коля», казах, боєць УПА. Народився 21.03.1921 в с.Шанкан в Казахстані.
Освіта 5 класів, до війни працював трактористом. Сержант РККА - прослужив у Червоній армії 2 роки. Мав 2 роки служби у Вермахті. Із рядів Вермахту переходить на бік червоних партизанів. Із 1944 року - в рядах Української Повстанської Армії, в сотні командира «Веселого» із куреня Мартина Мізерного – «Рена».
В 1945-1947 р. боєць сотні «Ударник-5» під командуванням Степана Стебельського – «Хріна», ймовірно брав участь у ліквідації заступнка міністра оборони Польщі, генерала Кароля
Сверчевського.
В УПА мав звання старшого стрільця та вістуна. Відкрито сповідував іслам.
Степан Стебельський – «Хрін» писав про Омара Алойота:
«Коля» – по національності казах. Вже в сотні командира «Веселого» відзначується відвагою і притомністю в бою. Зимою 1945 р. квартирує з роєм старшого вістуна «Кудияра» в с. Руське, в одній з хат на полі. Одного дня сотня більшовиків окружила хату та відкрила по ній вогонь. Молоді партизани змішались, але тут притомний «Коля» відразу командує залягати в хаті і виповзувати до стайні і сіней. Він хапає кулемета «дегтяра» (Дегтярьова-Шпагіна крупнокаліберний – прим. ред), залягає за гній в стайні і через віконце відбиває більшовиків, каже стрільцям втікати, виганяє господарів, хата вже горить, випускає худобу, а сам вже з крісом (рушницею – прим. ред.) з цього віконця стріляє двох капітанів більшовиків, що були в білих кожушках. Більшовики кинулися до старшин, а «Коля» за той час бере кулемета, хоч малий – куций, відступає, повзаючи, до потока, звідки відбивається дальше і добивається до ліса.
Казах Коля (зліва) в лавах УПА
На кожному кроці п'ятнує страшків і закликує воювати за «отдєльна Україна», бо «Коля» - «воювал за отдєльна Казахстан». По селах веде пропагандивні розмови з селянами. Був дуже люблений на Лемківщині населення, а тепер в Самбірщині. Більшовиків ненавидить до крайності».
За спогадами Олекси Конопадського – «Юстроверха»: «...Казах «Коля» маленький, куценький, косоокий, чорний. Відважний, дуже любив коні і кобиляче молоко. Невідступний вояк командира. Ходив за ним услід, коли командир відділявся від сотні, з готовим до пострілу автоматом.
Дуже прив'язаний до наших повстанців, він з тугою згадував про свій сонячний Казахстан і «мамку». Любив чистоту і порядок. Часто молився до місяця, а коли співав казахські пісні, то з такою побожністю, що аж складав руки. Він склав пісню про УПА. яка бореться в Карпатах за Україну і Казахстан. На жаль, мені не вдалося записати.
Дуже великі очі зробили словаки, а зокрема політрук-москаль, коли побачили казаха «Колю», але «Коля» їм усім голосно говорив: «Коля» войовал за оддєльна республіка з Україна УПА, москаль – бандит, завойовал Казахстан, дал колгосп і Сибір…».
Після операції «Вісла» Омар Алойот – «Коля» 29.06.1947 з боями переходить на територію УРСР. Учасник важких боїв біля с. Ластівка 11.08.1947 р. та с. Недільна 10.09.1947 р.
Переходить у підпілля ОУН, діяв у східній частині Старосамбірського р-ну Львівської обл.
Загинув 04.11.1948 р. разом із оунівцем Іваном Нагиною – «Хмарою» біля с. Кобло Старосамбірського р-ну Львівської обл. в бою проти групи 91-го полку Внутрішніх Військ МГБ. Місце поховання невідоме».
Як бачимо, національно-визвольна боротьба об'єднує людей різних етносів проти спільного ворога – імперії. Тож побажаємо нині казахам успіху в свох потугах порвати з імперією і скинути деспотичний режим.
